У повісті «Маруся» Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у віршах народної творчості: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очі — як тернові ягідки, бровоньки — як на шнурочку, личком червона, як що у саду цвіте, носочок … прямесенький, а губоньки — як цвіточки розмиють, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані». І ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу і якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся «до діла невсипуща». Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Милується своїм Василечком, «як ясочка», червоніє, «як калина», тріпочиться, «як тая рибонька», — «коли б їй крила, полетіла на край світу!» Вражає щирість почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати і з Василем: «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком.
Роксолана була дивовижною жінкою, Сулейман називав її Хуррем - сміється. Потрапивши в палац султана, вона попросила дозволу користуватися бібліотекою, і за час поки Сулейман був у військовому поході, встигла освоїти наскільки мов. Вона писала вірші, цінувала мистецтво, розбиралася в політиці, вміла танцювати. Все це ніби зачарувала її чоловіка. Навіть грізна палацова гвардія обожнювала пані, а вона, в свою чергу, збільшила їм платню, веліла побудувати казарми-палаци, наділила їх новими привілеями. Роксолана була дуже господарської. Коли треба було поповнити скарбницю, вона розпорядилася відкрити в європейському кварталі і в портових районах Стамбула винні лавкі.По її наказом поглибили бухту Золотий Ріг і реконструювали причали в Галаті, що благотворно позначилося на торгівлі. На ці гроші будували нові мечеті, лікарні. Багато дослідник говорять про те, що роль Роксолани в історії України перебільшена. Вона стала справжньою султаншею, переслідувала інтереси свого сина, домігшись того, щоб він успадковував престол після смерті батька. Деякі навіть стверджують, що правління Селіма (сина Роксолани) призвело до падіння Османської імперії. Так чи інакше, правління Сулеймана називають золотим століттям Османської імперії, і в цьому була велика заслуга Роксолани.
