продовж багатьох століть створювалися прислів"я та приказки, і крихта до крихти складалися у скарбницю народної мудрості. Однією фразою влучно і дотепно передавалися почуття, возвеличувалася чи засуджувалася людина та її вчинки. Без прислів"їв наша мова втратила би свою чарівність і неповторність, стала бідною і прісною,.
Значна частина прислів"їв характеризує негативні риси людського характеру - хитрість, невпевненість, нерішучість, лінь, жадібність, легковажність, зло, брехню та багато інших недоліків . До цієї категорії можна віднести і прислів" я ,,За двома зайцями поженешся, жодного не впіймаєш". У цю фразу вкладений дуже багатий зміст . Так кажуть про тих, хто одночасно береться за декілька справ , але жодної з них не виконує, не доводить до кінця. Тобто про безвідповідальну і легковажну людину, яка переоцінює свої можливості і не думає про наслідки . Такі особистості не заслуговують на повагу, бо на них не можна покластися, їм не варто доручати серйозні речі.
Звичайно, є наполеглеві і впевнені у собі люди, які якісно і в повному обсязі можуть виконати дві справи одночасно. У такому випадку кажуть ,, вбив двох зайців". Тому перш, ніж братися за декілька справ, треба реально оцінити свої можливості, зважити усі ,, за" і ,,проти". Якщо не впевнений , маєш сумніви - не берись, а взявся - доводь до кінця .
напевно, дехто із нас ще в дитинстві мріяв навчитися літати. тільки не літаком, а по-справжньому, з крилами. та, на жаль, реальність залишається реальністю. образ крилатої людини завжди цікавив відомих світових і вітчизняних письменників. зачепила цю досить філософську тему наша українська
поетеса ліна костенко. авторка по-новому переосмислює буття людини, сенс її існування й призначення. але чи справді людина може літати? відповідь авторки однозначна – безумовно! але не тілом. душею, серцем, подумки, мріями – все це є відірватися від щоденних справ, взяти уявні крила й поринути
ввись. так у своїй поезії «чайка на крижині» ліна костенко змалювала образ самотньої чайки. вона полишила свій гурт і сидить на тонкій крижині, яка от-от трісне. саме це непокоїть ліричну героїню. проте, як виявилося, хвилюватися не варто, чайка – вільна істота, підкорити яку зможуть тільки небеса.
навіщо їй ґрунт? таку позицію ніколи не зрозуміє людина, яка боїться труднощів. є в ній щось таємниче. інколи помічаєш чайку і, здається, летить вона у незвідані краї, яких не осягнути людині.
та все ж є щось між чайкою і героїнею спільне. і це щось – свобода. я вважаю, що якщо людина буде
вільною від сірої маси, як птах, то обов’язково отримає свої крила у вигляді чеснот, доброти, щирості, поетичності. адже життя безкрилої людини одноманітне. крила – це наша духовність, наш внутрішній світ. і хоч вони не вкриті пір’ям, як у чайки, проте все ж відірватись від землі та поринути в
дивовижний світ мрій і відкриттів.