Ця фантастична казка приховує сакральні знання, куди важливіші та глибші ніж томи всілякої макулатури, призначення якої – заплутування людей у лабіринтах розуму без мудрості та віри без енергії любові.
Отже, в дужках переказ сюжету, а без них – просто дилетантська спроба тлумачення.
[Царем був Жайворонок – птах, а царицею – Миша. І мали вони спільне поле, яке вирішили засіяти пшеницею. Коли почали ділити врожай, то одне зернятко залишилося. Миша запропонувала його перекусити навпіл, а сама сховала в собі в нірку.]
Жайворонок – символ весни, “божа пташка”, “духовна” складова людини. Верхній світ на Дереві Життя. Миша – давній хнотичний, земний символ, відноситься “диявольських”.
Нижній світ на Дереві Життя. Отже, чоловіче, “духовне” начало разом із жіночим, земним-підземним, поєдналися через спільну дію – засіяли поле – людську душу.
Проте, гармонії у тій душі не вийшло. Точніше – ймовірно, що би її вдалося досягнути, але “земне” начало “схитрило”, перетягнувши на свій бік дрібоньку частинку – зернинку з поля, а “небесне” обурилося:
Всеволод Нестайко — видатний дитячий письменник, твори якого відомі в Україні та світі. Повість «Тореадори з Васюківки» є дуже цікавою, у ній оповідається про пригоди двох кмітливих та веселих хлопців. Твір «Тореадори з Васюківки» — за своїм жанром пригодницька повість. Пригодницька література має певні особливості, які вирізняють її з-поміж інших. У центрі уваги читача знаходиться, як правило, гострий сюжет, події постійно розвиваються, обставини швидко змінюються. Пригодницька повість — це прозовий твір, обсягом менший за роман. Пригодницькі твори дуже популярні у зарубіжній літературі, всім нам відомі твори О. Дюма, розповідь про пригоди Робінзона Крузо та інші. Окрему частину пригодницької літератури складають твори для дітей. У них сюжет не такий напружений, проте надзвичайно насичений подіями, герої зазвичай відзначаються винахідливістю, активністю та життєрадісністю.
Мені дуже сподобалася повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки». Пригоди хлопців Яви та Павлуші викликають захват, їхня винахідливість вражає. Хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї цікаві та оригінальні. Правда, іноді задуми Яви та Павлуші втілюються у життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців сварять, а іноді й карають. Проте рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та «винаходи».
Повість В. Нестайка — перша пригодницька повість української літератури, з якою я ознайомився у шкільній програмі. До того я читав зарубіжну пригодницьку літературу, правда, переважно дивився фільми. Мені по-справжньому, припав до душі цей жанр. Тим більше цікаво було читати про пригоди, які розгортаються у наших краях, а не десь «за далекими морями». Головні герої цих пригод схожі на тебе діти, а поруч такі ж дорослі, як твої батьки чи вчителі. Хоча Павлуша і Ява справжні шибайголови, постійно щось вигадують, але мені подобаються своєю чесністю, сміливістю та почуттям гумору. Повість В. Нестайка захоплює своїм сюжетом та вчить не втрачати рис, які притаманні хлопцям — персонажам повісті
1.Поява чорта. 2.Оповідання про коваля Вакули. 3.Розмова гордовитої Оксани і закоханого Вакули. 4.Чуб,батько Оксани,іде в гості до Солохи. 5.Оксана обіцяє Вакулі вийти за нього заміж,якщо він принесе їй черевички,які носить сама цариця. 6.Солоха ховає невдачливих залицяльників(риса,голову,дяка,Чуба)у мішки з-під вугілля. 7.Вакула сідає на чорта й летить на ньому в Петербург. 8.Жителі села довідаються,хто сидів у мішках. 9.Вакула,добравшись до столиці,іде до цариці на прийом разом із запорожцями й одержує черевички государині. 10.Оксана засмчується про відсутність Вакули й почуває,що вона закохана, 11.Вакула,вернувшись,сватає Оксану. 12.Життя Вакули й Оксани.
Ця фантастична казка приховує сакральні знання, куди важливіші та глибші ніж томи всілякої макулатури, призначення якої – заплутування людей у лабіринтах розуму без мудрості та віри без енергії любові.
Отже, в дужках переказ сюжету, а без них – просто дилетантська спроба тлумачення.
[Царем був Жайворонок – птах, а царицею – Миша. І мали вони спільне поле, яке вирішили засіяти пшеницею. Коли почали ділити врожай, то одне зернятко залишилося. Миша запропонувала його перекусити навпіл, а сама сховала в собі в нірку.]
Жайворонок – символ весни, “божа пташка”, “духовна” складова людини. Верхній світ на Дереві Життя. Миша – давній хнотичний, земний символ, відноситься “диявольських”.
Нижній світ на Дереві Життя. Отже, чоловіче, “духовне” начало разом із жіночим, земним-підземним, поєдналися через спільну дію – засіяли поле – людську душу.
Проте, гармонії у тій душі не вийшло. Точніше – ймовірно, що би її вдалося досягнути, але “земне” начало “схитрило”, перетягнувши на свій бік дрібоньку частинку – зернинку з поля, а “небесне” обурилося: