1)Які друковані видання не викликають побоювання у влади. Чому?/ 2)Мому державі вигідно, щоб людину в чотирьох стінах оточували телевізорні стіни? Що про це кажуть Бетті і Фабер 3)Чим пишається Гай Монтег на початку твору
Герасим Никодимович Калитка — реалістичний тип куркуля — нагромаджувача грошей і «преоберетателя земельки».а) жадність і підступність; б) заздрість та хитрість; в) лицемірство і зажерливість; г) лицемірство та деспотизм. Відношення Калитки до грошей «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми». «Скотина гроші коштує»; «Е куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя»; «Гроші всьому голова»; «А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»; «Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю»; «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»; «З грішми, сказано ж і чорт не брат». «Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує»; «Застав його коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тим рихметиках шукать, як це робиться»; «Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»; «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається…».
Браз Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші... Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець.Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.
Відношення Калитки до грошей
«Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми». «Скотина гроші коштує»; «Е куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя»; «Гроші всьому голова»; «А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»; «Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю»; «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»; «З грішми, сказано ж і чорт не брат». «Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує»; «Застав його коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тим рихметиках шукать, як це робиться»; «Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»; «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається…».