М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Ребяяят Едгар По
«Золотий жук»
1. Чому Вільям Легран виїхав з Нового Орлеану?
2. Яка знахідка спіткала Леграна із слугою на березі моря?
3. На що скидався жук?
4. Про що повідомив Легран свого друга у записці?
5. Що слуга знайшов на дереві? Як цей предмет тримався на гілці?
6. Що означає слово «маса»?
7. Яким чином жук міг вказати дорогу до скарбу?
8. Який скарб знайшли шукачі?
9. Яким був підпис пірата на пергаменті?
10. Яким чином Легран дізнався координати для пошуку скарбів?
11. Чиї (за припущенням Леграна) скелети були поховані разом зі скарбом?

👇
Ответ:
ayratka2
ayratka2
16.04.2021

1. Він виїхав після втрати багатства. Але також через цілої низки знаходиться які довели його мало не до вбивства

2. Жук (розпишеш)

3. Він с кидався на горіх

4. Він за свого друга до себе, потім розповідав, що не зовсім добре почував себе і що утік від Друга і цілісінький день сам один блукає у горах

5. Череп (здається на цвяха, якщо я не помиляюся) Я просто давно читала

Я відповім тільки на 5, бо далі не знаю, уже забула. Так, що сорян

4,6(68 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
jula1985ozpajo
jula1985ozpajo
16.04.2021

Над чим змусив мене замислитися роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Нещодавно прочитала роман відомого українського письменника Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Серйозний, цікавий і, як на сьогодні, досить-таки актуальний твір.

Роман підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з'ясувати для себе, що є добро, а що — зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити і відібрати. Твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?

Головний герой роману — Чіпка Варениченко — викликає неоднозначне ставлення. З одного боку він — людина глибокої душі і сміливості, розумний, люблячий чоловік, невтомний трудівник, людина, яка прагне робити добро іншим, а з іншого — п'яниця, бешкетник, навіть карний злочинець, що підняв руку на іншу людину не для того, щоб захистити себе, а щоб нажитися. З одного боку, я можу співчувати Чіпці, його дарма загубленій силі, його життю, що склалося так невдало, а з іншого — не можу знайти виправдання його кривавим злочинам, бо з "благородного месника" він перетворився на звичайного злочинця.

Так, життя не милувало Чіпку. Були в нього і злети, і падіння. Була зневіра у справедливість людську, яка переросла в ненависть до кривдників, штовхнула вчорашнього хлібороба, щасливого своєю працею, на шлях грабіжництва. Чіпка вважає ці вчинки за відбирання свого ж добра, привласненого іншими, багатшими, сильнішими. Не раз впадав він і у відчай.

Але хіба лише Чіпці важко жилося? Хіба тільки його кривдили й ображали люди? Чи не багатьом із нас і зараз доводиться тяжко працювати, заробляючи гірку копійку на шматок хліба? Таких сотні тисяч. Але одиниці лише стають на ганебний шлях злочинців. На мій погляд, Чіпка — сильна, вольова людина, але все ж таки не вистачило у нього сили волі, щоб не зламатися. Не зумів він зрозуміти, що помста може бути для нього не єдиним виходом із становища. Це вона, сліпа помста, привела його до страшної трагедії. Він втратив усе: землю, яку любив, добру і люблячу дружину (Галя наклала на себе руки), любов і повагу матері (Мотря донесла у волость про злочин сина), повагу громади. Не можна виправдувати злочин важким дитинством, нелюбов'ю до себе людей. Шлях сліпої помсти, який обрав Чіпка, був, безумовно, неправильним. Адже не всіма шляхами можна дійти до правди.

Образ Чіпки дуже складний і суперечливий. Є в ньому й сильні, і слабкі риси. І цих слабких, на мій погляд, виявилося більше, бо перемогло в ньому зло. Грабунки і вбивства зводять нанівець всі його добрі наміри і сподівання, весь його протест проти несправедливості.

Цей гіркий урок, який дає нам роман, триває й зараз і змушує замислитися над життям, бо є й серед нас, на жаль, і терплячі, працьовиті люди, які нагадують доброго господаря Грицька, але чимало є й "чіпок", які вважають себе обділеними і, прагнучи легкого хліба, бажання мати все й одразу, піднімають руку на людей, які мають більший достаток. Приклади такі ледве не щоденно наводять засоби масової інформації.

Виходить, що історія повторюється. І все-таки будемо сподіватися на краще. Добро обов'язково переможе зло, а милосердя — жорстокість. Бо одного жорстокого злочину не можна спокутувати і тисячею добрих вчинків.

4,4(29 оценок)
Ответ:
run5555
run5555
16.04.2021
Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання - Остапа та Соломії, здатних на все заради волі. Я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. У уяві М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". Саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося". «Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Ці слова — не просто відо­браження народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. Ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, зда­валося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. Маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обмі­няти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружи­ти, позбавити життя. І все це абсолютно безкарно. Більше того — це законно. І страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть. Більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й та­кі, які вище за все цінували Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.
4,7(71 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ