Повість А. Чайковського “За сестрою.” була написана в 1907 році й відразу ж здобула широку популярність. Твір переносить нас у часи середньовіччя, коли татаро-турецькі загарбники руйнували українські містечка й села, вбивали, забирали в полон людей. А мужні козаки виборювали волю для своєї землі.
Але мені сподобалося те, що “За сестрою” – не просто твір про історичні події, а повість про пригоди, мандри, вірність і мужність.
Головний герой повісті – підліток Павлусь. Скільки пригод випало на його долю! Хлопець жив у сел івка
з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося.
Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він – гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України.
Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності,
допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-гірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари.
Думаю, що в майбутньому з Павлуся дійсно вийшов гарний козацький кошовий.
“Я поклав собі за ціль мого життя, – переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався”, – писав А. Чайковський про свою спадщину. Вважаю, це вдалося письменникові в повній мірі, оскільки повість “За сестрою” – чудовий твір!
Окрім того, що дуже цікавий, він містить у собі важливу думку – необхідно бути мужнім, чесним, добрим і любити свою родину й рідний край.
Объяснение:
Пишу гарно але з помилками попереджаю одразу!Історичне минуле нашого народу було є і буде одним з найяскравіших прикладів мужності хоробрості та незламності Українського духу!Як не прикро це визнавати ,але Україна більшу частину свого існування залишалася слаборозвиненою,невільною країною в якій заборонялося не те що поширення культури та розвитку а навіть рідна мова!Це дійсно зіграло важлив у роль на формуванні сучасної незалежної держави.
Звичайно ,що історія та наше минуле зіграло не аби яку роль на формуванні і нашої молоді.Коли хлопці дивлятьчя на славетні подвини своїх пращурів -козаків вони майже цілком поринають у ту войовничу та пригодницьку атмосферу відразу виникає біжання захищати свою Батьківщин так-як її захищали наші батьки ті діди.Деякі несуть цей запал напротязі всього життя і сповнюють свій дух бажанням до цілковитої незалежності!Адже,якщо документи й свідчать ,що ми уже не кріпаки і нікому не підвладні я не вважаю це цілковитою правдою!Хоч життя й налагодилось правди в ньому не побільшало!
Звичайно історія вплинула і на дівчат!Українки завжди були найгарнішими і залишаються такими і понині!Ми завжди були працьовиті та невсипущі хазяйки!
Історія виховола наш дух нашу волю заклала звички та традиції давніх часів їх будемо нести з собою все життя!Моя Батьківщина,моє натхнення!Її історія це наче рядки білого вірша!Я пишаюся ,що я українка! тНу мабуть якось не дуже да?