Комедія "Сто тисяч" - один з найкращих творів І. Карпенка-Карого, в якому він змалював суспільні явища, які мали місце в 80- 90-х роках ХІХ століття. Сільські багатії, нещадно використовують наймитів і бідних селян, дуже швидко багатіли. Вони скуповували поміщицькі маєтки, відбирали земельні наділи у бідних селян, які траплялися до них в кабалу.
Головний герой - Калитка, основними рисами його характеру є жадібність, скупість, крутійство, лицемірство, деспотизм, невігластво. Ці характерні особливості, експлуататорська суть Калитки и яскраво виявляються в його мові: "робітники і собаки на подвір'ї повинні бути", "ні світ, ні зоря вже й їж!»; "Обіцянку - цяцянка, а дурневі радість"; "Кругом, кругом моє", "бери і у свого і в чужого", "бий - і дай"; "Гроші всьому голова"; "Ой Бульбашки! Дивіться, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошової ... ".
Карпенко-Карий засуджує хижацьку натуру Герасима Калитки, бичує його гострою зброєю сатир. Всі думки і вчинки Калитки спрямовані на швидке збагачення, викликають глузливий сміх. Він й смешен, і трагичен, і …небезпечний. Небезпечний хоча б тим, що й у нашому сучасному світі не вмер. Він якось переодягся, замаскувався, змінився або щось у цьому роді… Але живе й радується, "купи загрібаючи".
Відповідь:
У творі Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" Михайлик ще школяром вперше відвідав театр. І нехай це був театр не професійний, але він настільки вразив хлопчика, що він вирішив написати п"єсу, в якій головними героями будуть його односельці.
Пояснення:
Цитата: На другий день пiсля вистави я попросив у вчительки почитати яку-небудь п'єсу. Вона менi розшукала "Мар-тина Борулю" i ще якусь зашарпану книгу. Я уважно прочитав їх, а потiм почав докопуватися, як пишуться п'єси i що означають — дiя, картина, ява та iнша премудрiсть. Це все було незвичним i дуже iнтересним. А прочитавши кiлька п'єс, я вирiшив написати свою, щоб там були i дядько Себастiян, i дядько Микола, i Мар'яна, й iншi люди з нашого села.
Можна сказати, що художній хронотоп "Мотрі" відбиває загальні естетичні та філософські уявлення автора про зображувану ним добу (початок ХУІІІ ст. на Україні) та проекцію її у масштаби майбутнього. Спрямований він на відтворення об'єктивних сторін життя, на аналіз переживань героїв. Цікаво, що Б. Лепкий не намагається дати широкого опису просторових одиниць, а просто називає їх, як це роблять у поетичному творі, залишаючи за читачем право на найрізноманітніші асоціації.