М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Аналіз вірша "Діалог про безхмарну погоду"

Моторів рев.
Крицеві нерви міста
аеропорт
одгартував давно…
Живісінький сидить
напроти містер —
таких я бачив
досі лиш в кіно…
Він посміхнувсь:
— Москва… Ясна погода… —
І я погодивсь:
— Льотна… Хмар нема… —
Він на значок кивнув мій:
— Нагорода?
— Значок, — кажу.
І пауза німа.
А по хвилині знову:
— Ви щасливі?
— Еге ж, — кажу, —
по-людському, сповна… —
(Крізь темні скельця —
очі палахливі,
а на вустах —
усмішка крижана).
— А може, все ж
чогось не вистачає?
Для щастя повного? —
маскує містер сміх.
— Для повного?
Щоб, значить, без печалі?
Лиш двадцяти мільйонів…
Тільки їх!
— О-о, я вас розумію, розумію! —
він радо за слова мої вхопивсь. —
Це — щиро. Це — по-нашому!
Не смію
надокучати більш…
Екск’юз мі, пліз…*
— Лиш двадцяти мільйонів, —
я продовжив, —
їх, наших, найрідніших, що війна
поглинула…
Мов реквієм, тривожно
звучать їх незабутні імена.
їх так сьогодні нам не вистачає
для щастя повного…
Є істина одна,
що золото родинної печалі
знецінення, інфляції не зна… —
Він спохмурніло зиркнув:
— Пропаганда?
— Лиш інформація, гнівитися дарма.
Він штучно посміхнувсь:
— О’кей погода! —
І я погодивсь:
— Льотна… Хмар нема.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
handogin1999
handogin1999
17.03.2022

Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафо­ра «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві ме­тафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім бать­ків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво лю­бити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на пере­слідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматич­ну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмис­лює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.

4,5(41 оценок)
Ответ:
1110200
1110200
17.03.2022

ответ:Жорстоке ставлення до кріпаків в образі інститутки показано особливо яскраво. Так “Освічена” панночка наказує дівчатам-кріпачкам силоміць привести хвору Устину до панських покоїв, щоб І вилаяти її: “Чого се ти ніжишся! Чому не йдеш служити? Ледащо ти! Постривай!

Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила й не чула!” Важка цілоденна праця на панському дворі за наказом інститутки супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат: “Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга”, – розповідає подруга Устині, яка сама ще не видужала після панського катування. У момент своєї господарської “діяльності” поміщиця-красуня перетворювалась на потвору: “Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась, і бог її знає, що в їй таке було: тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить”, “Усе 5 пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайщла. Каліки нещасливі, діти-кришеняточка, й ті в неї не гуляли.

Діти сади замітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили, да все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою”. Необмежена влада над кріпаками робить інститутку ще жорстокішою, черствішою, бездушнішою. Коли у Катрі померла дитина, панночка зовсім не співчувала горю матері, ЇЇ цікавило лише виконання власних примх: “Чому не робиш діла? Я тобі те! Я тобі і друге!”.

Объяснение:

4,8(49 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ