Назва: "Кольорові миші"
Автор: Ліна Костенко
Рід: лірика
Вид: філософська
Тема: розповідь про життя кілька століть тому, коли чаклунство засуджувалось.
Ідея: кожна індивідуальність має право на життя.
Худ. засоби:
Епітети: розлючений сусід, кленових віт, осіннє сонце, жовтих і сухих листків.
Повтори: кажу...кажу; коликоли.
Метафори: збити з пуття, кіт залив вирок.
У творі розповідають про дівча, яке вміє з листочків робити "кольорові миші". Проте її засуджують, адже вона не є такою, як всі. Прочитавши цей твір, я зрозуміла, як важливо бути індивідуальністю, протистояти насиллю над особистістю.
Найвідомішою із творів Тараса Григоровича Шевченка є поетична збірка „Кобзар”. У ній переважають ліричні твори.
Ліричним називають твір, у якому життя відображається через думки, почуття, переживання, настрої ліричного героя. Основну увагу в ліричному творі приділено змалюванню його внутрішнього стану.
У ліричному творі діє ліричний герой. Це художній образ, так само придуманий автором, як і всі інші образи у творі. Ліричний герой — це своєрідна маска, за якою ховається письменник і який є носієм переживання в ліричному творі. Не можна думати, що ліричний герой — це автор. Автор — це жива людина, а ліричний герой — створений ним образ.
Коли ми кажемо, що ліричний герой є носієм переживання в ліричному творі, це зовсім не означає, що він завжди страждає і мучиться. Змальовуючи картину життя, він передає читачеві свій настрій. Настрій ліричного героя може бути різним: радісним, бадьорим, веселим, сонним, схвильованим, сумним... Настрій у ліричному творі може бути також дуже не простим. У вірші може звучати один настрій або поєднуватися кілька, наприклад, смутку й оптимізму тощо. Завдання читача — розпізнати думки, настрої, почуття та переживання ліричного героя за словами й образами в тексті.
У ліричних творах автор часто використовує персоніфікацію.
Персоніфікація — це художній засіб, за до якого предмет або явище зображують як живу істоту: сонечко сміється, вітер віє, душа співає.
Объяснение: