Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафора «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво любити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмислює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.
Визначною особистістю, в пісенній культурі стоїть, Маруся Чурай. Багато пісень цієї, поетеси стали народними...Мабуть, немає українця, який не чув, би хоча б одну пісню Марусі. Її тексти відображують жіночі почуття.
Біографія Марусі Чурай суцільна загадка...документальних фактів, що підтверджували б її існування. Та дослідники фольклору, наполягають, що така історична особистість все ж таки існувала,.
Маруся Чурай жила в сімнадцятому сторіччі в Полтаві. Вона була дочкою козака. Дівчина була закохана в Григорія Бобренка та матір хлопця була проти їх відносин. Він пішов на війну, а Маруся чекала, свого коханого. Коли Гриць повернувся, то одружився на іншій в угоду своєї ненці. Глибока рана– в душі дівчини не давала їй спокою. Вона загорілася, ідеєю помсти. Тоді Маруся заварила зілля та отруїла свого коханого.
Найвідоміші Марусі Чурай – це пісня «За світ встали козаченьки» є автобіографічною. Маруся в ній описує, як проводжала Григорія на війну. Пісня показує відношення матері до сина, а також тепле, відношення хлопця до своєї дівчини. Він просить матір, піклуватися за дівчиною наче за своєю дитиною. Маруся описує, як саме їй було важко того дня і, що вона «виплакала всі, очі».
Страждання, очікування, та переживання, дівчини описані в пісні «Віють вітри, віють буйні». Зі стихією дівчина, порівнює свої думки та передчуття чогось тривожного
