Вінграновський «Сіроманець»
Варіант 2
1. Що сталося з Сіроманцем на старість?
А він оглух
Б втратив зуби
В він осліп
2. Що вибив з рук Чепіжного Сіроманець?
А рушницю
Б палицю
В автомат
3. Яке ім’я Чепіжного?
А Дмитро
Б Василь
В Андрій
4. Чому одного дня Сашко не пішов до школи?
А захворів
Б поїхав з татом на базар
В пішов шукати Сіроманця
5. Яку пору року зобразив автор на початку твору?
А осінь
Б зима
В літо
6. Хто допомагав Чепіжному копати яму на Сіроманця?
А Петро Лях
Б льотчики
В Побігайло
7. Хто зловив Сіроманця?
А Шевчук
Б Побігайло
В Чепіжний
8. Піратом польових в у творі названо
А Сашка
Б Петра Ляха
В Сіроманця.
9. З якою метою Сашко відправляється разом із вовком в
Одесу?
А тікають від Чепіжного
Б повернути зір Сіроманцеві
В подорожувати і побачити море
10. Про кого йдеться в цитаті «До школи… ходив далеченько. До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а… ходив стежкою, лісом…»?
А Андрій Лях
Б Сашко
В Олесь
11. Що означає вираз з твору М. Вінграновського «Сіроманець» сидіти в печінках?
А наїстися
Б набридати
В запам’ятати
12. Як звати хлопчика, якого врятував Сіроманець під час заметілі?
А Олесь
Б Федько
В Андрійко.
Уявлення про тілесне і духовне зазнали в історії культури значну трансформацію. Античність, яка залишила у спадок мистецтво турботи про себе, високо цінувала здорове і красиве людське тіло, що стало не природним, а культурним, наділеним суспільно значимими символами. Зовнішність, манери, жести, одяг - усе це свідчило про походження і становище людини і виражало його ставлення до системи громадського порядку. Стародавні суспільства взагалі надавали значення не стільки тому, що думає або переживає людина, скільки того як він поводиться. Середньовіччя, навпаки, надмірно інтенсифікувало дух і культивувало не стільки турботу про тіло, скільки турботу про душу, в рамках якої вироблялася складна психотехніка стримування афектів і потягів. У нових суспільних умовах все більш важливим ставали бажання, наміри і думки людини і тому контроль за пристрастями душі ставав серйозною суспільною проблемою. Її рішення взяла на себе релігія, ефективно використала для цього процедури покаяння, що діють на основі ретельних класифікацій гріхів. У Новий час основної антропологічної константою зробився розум, сприяє зростанню самодисципліни, стриманості, передбачливості та далекоглядності людей.
У класичній філософії людина вважалася господарем власного Я, здатним керувати душевними пристрастями і тілесними бажаннями на основі розуму. Разом з тим безліч мимовільних дій, незрозумілих фобій і неврозів свідчили про те, що вчинки людини визначаються не тільки раціональними суспільними нормами, але і несвідомими афектами, потягами і бажаннями, які з причини їх не моральності витісняються зі свідомості, але залишаються при цьому сильнодіючими мотивами поведінки і викликають або осуджені суспільною мораллю проступки, або у разі придушення цих бажань до найсильнішим нервових розладів. Критика метафізики розуму і реабілітація несвідомого Фрейдом може зрівнятися з коперніканської революцією, що перетворила Землю з центру Всесвіту в рядову планету Сонячної системи. Архіпелаг несвідомого, дослідженням якого займався Фрейд, виявився великим, і дуже своєрідним. Для його вивчення виявилися малопридатними класичні методи рефлексії. Вони були трансформовані або замінені психоаналізом. Однак у Фрейда ще збереглися багато застарілих моральні оцінки несвідомого як зосередження всього порочного і аморального. К. Юнг спробував звільнитися від тиску цих догм і