3. Том - головний герой оповідання "Усмішка" Рея Бредбері. Він дуже кмітливий та розумний. Проте, він не перестає буди дитиною. Том щирий, відкритий, добрий, як і більшість дітей. Він не здатен на зраду, підлість. Стоячи серед руїн, він зумів роздивитися те, про що дорослі вже давно забули. Це це говорить про те, що він мав добре серце і тонку натуру. Цей хлопчик витримав екзамен на людяність. Він єдиний не зміг плюнути в картину. Том відмітив, що вона гарна. Він зберігає усмішку Джоконди як реліквію.
4. Імя героя - Джордж Плейтен
Твір, у якому він діє, автор твору - "Фах", Айзек Азімов
Вік - 17 років, але в творі мало бути скоро 18
Батьки - Плейтен - був дипломований трубоукладач, а його мати в творі не вказується.
Професія, яку мріє здобути - Програміст
Місце проживання героя - на Землі
Місце, де відбуваються події -Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці.
Ситуація, в яку потрапив герой, його дії і поведінка в цій ситуації - Йому не змогли дати фах, адже у нього було нестандартне мислення.
Риси характеру героя -1. ДопитливістьПрагне швидше навчитися читати, хвилюється, багато читає 2. СамостійністьРозуміє, що знання «збирають по краплині» 3. ЦілеспрямованістьЧітко поставив мету – стати програмістом 4. Сила волі, наполегливістьНамагається довести своє право на самовизначення лікарю Антонеллі, Омейні, Тревіліану, новіанину, Інженерку, не відступає перед перешкодами 5. Здатність до емоційного сприйняття дійсностіЗмінюється душевний стан героя – гнів, відчай, розпач, лють, занепокоєність, сором, збудженість 6. Здатність до подальшого розвитку Впевнений, що зможе сам поповнювати знання з книжок, думаючи.
Жила себе маленькая девочка, которая любила читать сказки и мечтать о чудесах. Ее любимой историей была сказка про добро и зло. Девочке очень нравилось читать о победе и торжестве добрых сил и воображать, что наступит день, когда-то же самое произойдет и в реальном мире.
К сожалению, пока все было совсем по-другому. Она видела множество людей, которым не хватало еды, и не понимала, как другие могут в это же время тратить денеги на модную одежду и развлечения. А еще ей было очень жалко мальчика из своей школы. В году умер его отец и дела в семьи были очень плохи. Мама Пети, - так звали мальчика, - работала почти круглосуточно, но денег все равно не хватало. Поэтому после школы Петя в то время, когда все дети играли, продавал газеты, чтобы маме.
Также наша героиня сочувствовала однокласснице Ксюше, над которой смеялись другие ребята. Ксюша носила смешные окуляры, что и было причиной насмешек. Даже Петя, который на самом деле был добрым и чутким мальчиком, не упускал возможности сказать ей что-то обидное.
Повсюду маленькая девочка видела много злости и ярости: люди ссорились между собой, грубили в автобусах и очередях, и оставались равнодушными к чужой беде. Она очень хотела изменить мир в лучшую сторону, но не знала с чего начать. Ощущать собственное бессилие было очень больно и неприятно. Но однажды ей пришло в голову замечательное решение, которое в корень изменило ситуацию.