Твір на тему «Українська пісня - поетичний літопис нашого народу» можна скласти так: Пісня – невіддільна частина української народної творчості, у якій досить влучно розкривається вся сутність нашої душі. Пісня розкриває глибини та таємниці українського характеру, які неможливо виразити в інших формах. Українську пісню слід вважати поетичним літописом народу. Адже пісні співали завжди: в походах, у хвилини відпочинку, під час праці, на свята та в часи нещасть. Тобто пісня найбільш повно відбиває особливості національного характеру. З козацьких пісень ми дізнаємось про те, чим жили й дихали наші славетні воїни, з чумацьких – про трагічне існування чумаків на землі. Існували також кріпацькі пісні, рекрутські та ремісницькі пісні. У всіх них дуже влучно відбивається справжнє життя та світосприйняття людей усіх епох. З різних календарно-обрядових та побутових пісень ми можемо довідатись про те, якими були буденність та свята у наших предків. Тобто пісня – найкращий засіб пізнання характеру власного народу. Отже, пісня – літопис українського народу. У ній зображаються всі найтаємничіші переживання людей у всі часи та століття. У ній ми бачимо, чим жив наш народ, які біди спіткали його, які історичні події відбувались на нашій землі. Українська народна пісня завжди була і завжди буде відтворювати українську національну свідомість й українське світосприйняття.
У історичній пісні "козак максим залізняк" можна помітити такі художні засоби, як; зменшено-пестливі слова та інверсія (Вертаються козаченьки Із бою додому), метафори (славою покрита), епітети (повнісінькі шанці, пишная рожа, гарной слави), порівняння (як пишная рожа). Також у цьому творі є: гіперболи (накидали за годину панів повні шанці, зібрав війська сорок тисяч) Анафора, або єдинопочаток (Обступили город Умань...) Рефрен, або повторення (Та вдарили з семи гармат у середу арвнці) У історичній пісні "За сибіром сонце сходить" вжито такі художні засоби: інверсія (Повернувся я з Сибіру), порівняння (як звірюку гонять), метафори (сонце сходить, прийшла туга до серденька), епітети (славні хлопці,хороші хлопці) Також у творі є повтори: (світ великий, дзвони дзвонять, при дорозі подорожньою, нехай…). риторичні оклики (А здорові, хлопці!; Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте; Благослови, отче!; Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!) Риторичні запитання (Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?; Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?).
Пісня – невіддільна частина української народної творчості, у якій досить влучно розкривається вся сутність нашої душі. Пісня розкриває глибини та таємниці українського характеру, які неможливо виразити в інших формах. Українську пісню слід вважати поетичним літописом народу. Адже пісні співали завжди: в походах, у хвилини відпочинку, під час праці, на свята та в часи нещасть. Тобто пісня найбільш повно відбиває особливості національного характеру.
З козацьких пісень ми дізнаємось про те, чим жили й дихали наші славетні воїни, з чумацьких – про трагічне існування чумаків на землі. Існували також кріпацькі пісні, рекрутські та ремісницькі пісні. У всіх них дуже влучно відбивається справжнє життя та світосприйняття людей усіх епох. З різних календарно-обрядових та побутових пісень ми можемо довідатись про те, якими були буденність та свята у наших предків. Тобто пісня – найкращий засіб пізнання характеру власного народу.
Отже, пісня – літопис українського народу. У ній зображаються всі найтаємничіші переживання людей у всі часи та століття. У ній ми бачимо, чим жив наш народ, які біди спіткали його, які історичні події відбувались на нашій землі. Українська народна пісня завжди була і завжди буде відтворювати українську національну свідомість й українське світосприйняття.