1. Укажіть складнопідрядне речення з кількома підрядними
А Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки треба відповідати перед людьми,
своєю совістю.
Б Так хочеться, щоб наша вишиванка була сьогодні не модним
одягом.
В Це славнозвісний Чумацький Шлях — орієнтир чумаків, які звіряли з ним
свою путь, коли мандрували до Криму.
Г Зійшла зоря, освітила шлях мені, так що легше стало йти до далекого міста.
2. Безсполучникове складне речення записано в рядку
А Тож третій вітер летить, співає, до всіх із ласкою та по-рідному
промовляє... Б Життя моє - молитва всевладниці Красі, горіння-розцвітання в огні квітокдумок . В Сизокрилими голубками у куточках на вустах їй спурхнуло щось
усмішками - й потонуло у душі. Г На узбіччі горбилася верба, по її гіллю збігав безшелесним потоком
примарний блиск.
3. Безсполучникове складне речення з причиновими смисловими
відношеннями записано в рядку
А Щаслива голубка: високо літає.
Б Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман.
В Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.
Г Коза - не тварина, п’яниця - не людина.
4. Безсполучникове складне речення з відношеннями часової
послідовності дій, явищ записано в рядку
А Ось рипнули двері, з хати вийшла жінка, начепила на ключку журавля
відро.
Б У житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка
польового маку.
В Сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка
паморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карячкуватих
дубків кликала в лісосмугу.
Г Бувають дивні на землі діла - серед зими черешня зацвіла.
5. Після фрагмента речення На кухні ввімкнене світло... треба поставити
тире, якщо серед варіантів його продовження вибрати
А воно ніби мерехтить.
Б кватирка привідчинена.
В мама повернулася з роботи.
Г воно доходить до моєї кімнат.
6. Укажіть речення , у якому потрібно поставити двокрапку (розділові
знаки пропущено)
А Перемелеться лихо добро буде.
Б Вовка боятися в ліс не ходити.
В Раніше встанеш більше діла зробиш.
Г Сказано велика птиця горобець.
Характеристика образу Михайлика.
Михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять». Таким чином автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.
Михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». Родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. Попри усі материні причитання чи «духопелики», Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. Дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.
В автобіографічній повісті автор уникає свого портрету, але з окремих фрагментів (ноги несуть, кучерява голова, мама називає клаповухим, схожість з вітряком, воєнний тривожний час для родини з нестатками) можна зробити висновок, що Михайлик – це спритний та завзятий хлопчик худорлявої статури.
Михайлик добрий, працьовитий, милосердний, щедрий, кмітливий, наполегливий, здібний, товариський. Допитливість Михайлика часто проявлялась у розмовах з дідусем Дем'яном, дядьком Себастіяном. Багата творча уява зміцнювала єдність природи та душевного дитячого світу. Звичайно, як і всі діти, любив побешкетувати, бо розбив ночовки на ковзанці, без дозволу заради книжки взяв з дому гарбузове насіння, хитро намагається уникнути материних докорів.
Його гарні риси характеру відбилися у багатьох роздумах та вчинках. «Охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом», - так згадує про себе автор. Здібний хлопець у дев'ять років самотужки навчився читати. На жаль, без учительської поради, «немало проковтнув добра і мотлоху», коли казки навчили фантазувати, пробудили творчу уяву, натомість інші породжували дитячі страхи. Мова персонажа колоритна та дотепна, багата на влучні вислови, приказки, гумор. Він не лицемірить, не підлещується перед поповичем чи Юхримом Бабенком. Товариський хлопець швидко заприятелював з дівчинкою Любою, яка зі співчуттям поставилась до нього після смерті дорогих дідуся та бабусі. Адже теж був добрим, небайдужим та милосердним. Не в гарбузового насіння для голодних жебраків з Херсонщини, щедро ділився горохом зі зголоднілими однокласниками під час вистави. Коли мати забрала каганець, проявив кмітливість, щоб уночі продовжити улюблене заняття – читання книжки. За жагу до навчання, старанність та наполегливість Михайлик отримав похвалу перед батьками від учительки. «Міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи».
Образ Михайлика переконує, що за будь-яких обставин треба залишатися людиною, не загубити милосердя та доброту, вірити у краще майбутнє і наполегливо йти до нього.
Объяснение: