М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

До ть будь ласка зробити 10-11завдання
Завдання по темі «чорна рада в
Потрібно здати до 20:00

👇
Ответ:
malinka1212
malinka1212
13.05.2022

ответ:10) 1-д

2-а

3-г

4-б

11) в

а

б

г

Объяснение:

4,8(27 оценок)
Ответ:
dghhhghhhvj
dghhhghhhvj
13.05.2022

10.

11.ВАГБ

4,4(73 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
kkseniyakach
kkseniyakach
13.05.2022

Одного разу в чарівному лісі жили тваринки різних видів. Були там ведмеди, заєць, лисичка, сова і багато інших. Кожна тваринка мала свою мову іб спілкування. Тому, коли вони зустрічалися, виникали незрозуміння і непорозуміння.

Та одного прекрасного дня, коли сонечко світило яскравим промінням, вони всі зібралися біля старого дерева. Серед них була маленька весела бджілка по імені Мелодія. Вона була відома своєю доброзичливістю і мріяла про те, щоб всі тваринки змогли спілкуватися між собою.

Мелодія підлетіла на старе дерево і почала видаючи мелодійні звуки. Кожна нотка мала свій відтінок і почувалися вони усіма тваринками. Поступово, тваринки почали згуртовуватися навколо Мелодії, спокійно слухаючи музику.

Заєць із задоволенням махав своїми вухами, лисичка підскакувала у такт, а сова ігала з найвищого гілля. Ведмеді сумлінно клатили лапами, а жаба вкололася в ритмі музики.

Поступово, тваринки почали розуміти одне одного. Вони взялись за лапи, обнімалися та ділилися своїми історіями. З'явилася єдність і злагода серед цього різноманітного зоопарку.

Мелодія була дивовижно щаслива, бачачи, як тваринки взаємодіють між собою. Вона зрозуміла, що важливо не лише чути, але і слухати, не лише говорити, але і розуміти. Саме це дозволяє нам зблизитися і знайти спільну мову

Объяснение:

4,5(27 оценок)
Ответ:
Everiya15
Everiya15
13.05.2022
На наступний урок української літератури вчителька дала домашнє завдання прочитати повість Григора Тютюнника “Климко”. Чесно кажучи, я не дуже люблю уроки літератури й читати взагалі. Якесь нудне це заняття. Я б краще порозв’язував якісь задачі з математики – оце мені дуже подобається! Але якось так сталося, що саме цю повість я прочитав. Ми їздили на вихідні до бабусі і дорогою, в електричці, я й прочитав цю невеличку книгу. Чесно скажу – я був дуже вражений! В мене ледь сльози на очі не виступили, але я стримався, бо недобре такому дорослому хлопцю плакати, та ще й на людях. Тепер, думаю, варто поділитись моїми враженнями.
Повість “Климко” розповідає про життя хлопчика Климка, який жив під час Великої Вітчизняної війни. Це були надзвичайно важкі і страшні часи! Загарбники знущались над людьми, забирали в них все до останньої крихти. Почався голод і треба було якось добути харчі. Климко знав, що їжу міняють на сіль, тому й вирішив добути солі. Варто згадати, що старався він не тільки для себе, але й для своєї вчительки Наталі Миколаївни та її маленької донечки Олі, для свого друга Зульфата і його дідуся.
З самого початку повісті я зрозумів, що життя під час війни було пекельно важким! Окрім того, що люди гинули від куль, вони ще й покидали цей світ через голод і хвороби. Головний герой залишився сиротою і я навіть уявити не можу як йому було важко! Спочатку смерть батьків, а потім і дядька Кирила зробила його зовсім самотнім.
Але ж ні! Він залишився добрим і відкритим і в своєму новому пристанищі часто приймав своїх друзів і бавився разом з ними. А потім заради своїх близьких він пішов по сіль, по суті – пішов на подвиг. Він знав, що йому загрожує страшенна небезпека дорогою до Слов’янська (саме тому він не дозволив Зульфату йти разом з ним), але все одно пішов, бо знав, що його до потребують. Я захоплююсь його мужністю і силою духу! Він надзвичайно довго йшов до міста майже нічого не ївши! Його ноги вже відмовлялись йти, а в голові паморочилося від голоду, але він змушував себе йти далі. На базарі він заступився за дівчину перед поліцаєм, хоч і був не надто дорослим, але однозначно сміливішим, ніж той самий поліцай.
У тітки Марини він не залишився, хоч міг мати добрий притулок – він був відданий своїм друзям і знав, що без нього вони, напевне, загинуть з голоду, тому й продовжив свій шлях. І от, коли йому здавалось усміхнулося щастя, сталась справжня трагедія – Климко загинув зовсім недалеко від дому. Цей епізод мене надзвичайно вразив! Все сталось так несподівано і швидко, що й уявити важко! Я вже уявляв як читатиму про радість Наталі Миколаївни і Зульфата, коли Климко повернеться з їжею, а тут як грім серед ясного неба з’явилась куля, яка розбила всі мої надії і забрала Климкове життя. Одна неймовірно страшна секунда змінила все.

Думаю, що саме так і було на війні, тому автор не став створювати картину щасливої зустрічі Климка з друзями, а показав як несподівано обірвалось його життя.
Після цієї повісті я задумався над тим, чого варта одна секунда, одна мить, і як вона може змінити чиєсь життя. Думаю, нам усім варто більше цінувати те, що в нас є саме зараз – батьки поруч, можемо весело проводити час з друзями, їсти усе, що захочемо, спати в теплому ліжку і прокидатись під дзвін будильника, а не автоматні черги. Прикметним є й те, що Григір Тютюнник описав події війни на Донбасі. На жаль тепер ми знову бачимо війну на цій частині України. Сподіваюсь, що зовсім скоро діти і дорослі Донбасу прокинуться під мирним небом і всією країною ми святкуватимемо мир на нашій землі.
4,8(42 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ