«Слово о полку Ігоровім» є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий . Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії. Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості. Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями : «Ірану на інший день криваві зорі світло повідають: Чорні хмари з моря йдуть, Хочуть прикрити чотири сонця, І в них тремтять сині блискавки. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!». Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку: «Ігор ратних до Дону веде! Вже біда його птахів скликає, І вовки погрозою виють по ярах , Клекотом орли на кості звірів звуть, Лисиці брешуть на червоні щити…». Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця . «Ярий тур Всеволод! Стоїш на обороні, Кидаєш на ратних стрілами , Гримиш по шолому мечем харалужним; Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом злотом посвічуючи, Там лежать нечестиві голови половецькі, Порубані гартованими шаблями шоломи аварські Від тебе, затятий тур Всеволод!». Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни. Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя. Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем. Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога». Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
ответ:
пантелеймон куліш — видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. провідною темою творчості письменника була соціальна й національна доля українського народу, його мова й література, тобто так звана "українська ідея".
найбільшу та найціннішу частину спадщини письменника становить художня проза, зокрема "чорна рада" — перший український історичний роман. до "чорної ради" пантелеймон куліш додав підзаголовок "хроніка 1663 року". в основу роману покладені історичні події складних і важких часів другої половини xvii століття після смерті богдана хмельницького. ця доба відома в історії під назвою "руїни". україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до чорної ради 1663 року. пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джерела, літописи, зокрема, "літопис самовидця". у романі діють реальні історичні особи — яким сомко, іван брюховецький. головний конфлікт твору — це боротьба за гетьманську булаву між сомком, якого підтримувала козацька старшина, та брюховецьким, що зумів улестити й повести за собою низове козацтво, селянську бідноту та міщанство. з історичною сюжетною лінією тісно переплітається інша — особиста — кохання лесі череванівни та петра шраменка. творча уява митця реально й живо змалювала нам багатьох персонажів, що не існували в дійсності. це черевань, кирило тур, леся, старий запорожець пугач та інші.
намагаючись дотримуватись історичної достовірності, пантелеймон куліш все ж таки не уник суб'єктивних оцінок. історичний роман не претендує на абсолютну правду, автор має право розкривати свої погляди на минуле. у "чорній раді" авторські симпатії на боці наказного гетьмана сомка та полковника шрама. саме козацьку старшину, яку представляють ці персонажі, письменник вважав тією політичною силою, що могла б забезпечити майбутнє процвітання україни.
объяснение: