Відповідь:
1. Події, описані в повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» відбувалися... у 30-х роках ХІХ століття цитата: Діялось се в тридцятих роках минулого століття.
2.З якою сільськогосподарською худобою порівнюється неволя народу – тур . цитата: То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром..
3. чого НЕ робили пани з тими холопами, яких було спіймано за втечу... не вішали на центральній площі. цитата Лиха доля чекала втікача: його оддавано в рекрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасаманеного, одсилано в кайданах назад до пана (методом виключення - немає вішали на площі)
4.За що Остап засуджує простий народ? Бо народ: байдуже ставиться до власної волі цитата: злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що..
5. Від чого застерігає Соломія Остапа? не йти селом. цитата: — Ну, то не йди, голубе, селом, щоб не побачив хто...
6. Втікаючи, Остап найбільше хвилюється за... дідуся цитата: — Бувай здорова... Гляди ж, не забувай мого дідуся... Перекажи, хай вони не журяться.
7. Що сталося з утікачами під час переправи? на них наскочили козаки і почали стріляти. Через це не всі люди сіли в човен. цитата: — Лови їх! В'яжи! — гукали козаки, впадаючи на тих, що не встигли сісти у човен. Вони зіскакували з коней і кидались на втікачів. Усе змішалося
8.Що сталося з Остапом, коли вони з Соломією вийшли на берег? - Кордонний козак підстрелив Остапа. цитата: — Хто там?..— кинув у пітьму кордонний козак і, не дочекавшись одповіді, бахнув наосліп із рушниці. - Ой! — скрикнув Остап, ухопившись за груди, і захитався.
9. Чому Соломія залишила Остапа у плавнях? Бо він був поранений, а Соломія хотіла швидше знайти вихід. цитата: Чи не краще б лишити тут Остапа — вона ж йому однаково нічим не годна за — та самій метнутись й пошукати виходу? Так було б певніше й скоріше
10. Що трапилося у плавнях із Соломією? Що вона там побачила? Вона заблукала і побачила, що горять плавні. цитата: Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари — і зразу стали зрозумілими їй і той дим, що вона чула, і тепло, і неспокій птахів, і тікання звірів. Плавні горіли…
11. Що сталося із Соломією, коли вона з Іваном Котигорошком визволяли Остапа? потонула. цитата: Вона чує, що могутня течія бере її в свої обійми, а чорна гли-бінь тягне за ноги. Приходить смерть.
12. Як склалося життя Остапа? Він самотньо жив на бессарабській полонині, охороняв пам'ятник, поставлений на згадку розливу людської крові; часто згадував Соломію.. цитата: На високій бессарабській половині…стоїть одиноко високий пам'ятник, поставлений на згадку розливу людської крові. Там колись бились турецькі яничари з московським військом. Тьмяно світяться вікна у маленькій хатинці, де сторож варить собі убогу вечерю…. Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру…
Пояснення:
Юлько Ващук:
— Розумієте, хлопці, треба мати просторове уявлення і абстрактне мислення. Без цього неможливо творити. Мислення можна розвинути. Щоденний тренінг — і навчитеся всього на світі…
— Наука про печери! Спелеологія! Це ж найцікавіша в світі справа. Нема нічого привабливішого! Раптом візьмеш та й відкриєш на стіні малюнки первісних людей. А підземні озера! А сталактити! А несподівані повороти й западини!
Стефко Вус:
— Ти б менше патякав, балакайло мудрий. Бери сороку, у вас вдома місця досить.
— Йдіть, ідіть, тату! Нічого тобі не станеться! Висунься трохи на свіже повітря — засидівся, мохнатієш цілий вечір у хаті, аж місця менше стало!
Славко Беркут:
— Послухай, мамо: "На гладко відполірованих льодовиками скелях я бачив зображення носорогів і слонів, висічені первісними художниками".
— Дискусії! Ну, чому б тобі не сказати — суперечки?
Лілі Теслюк:
— Не знаю. Щось би таке зробила, аби він на все життя за падлюку самого себе мав, щоб він сам на себе не міг би ніколи подивитись.
— Ти не журися, Славчику, в усіх єгипетських фараонів були ще більші вуха! Не віриш? А ти подивись, подивись — навіть у бога Озіріса вуха, як лопухи, бачиш?
Объяснение:
-
Поема Сон Т. Г. Шевченка перший в украïнськiй лiтературi полiтичний
твiр . Назвавши свою поему комедiєю, Шевченко , очевидно, мав на
увазi, по-перше, сатиричне вiдображення дiйсностi у творi, а по-друге,
те, що в ньому, яку Божественнiй комедiï Данте, йтиметься про пекло
тiльки не небесне, а земне.
Структурно поема складається зi вступу та трьох картин сну, в яких
автор пролiтає над Украïною, Сибiром i Петербургом.
Т. Г. Шевченко в поемi Сон чи не першим вiдважився засобами сатири
описати вiнценосних осiб царя та царицю, якi були душителями всього
прогресивного. Якщо придворнi поети говорили про царя як про кедра
благодатного, а про царицю бiла лiлея, сонце ясне, то Шевченко забразив
iмператора неначе з берлоги ведмiдь вилiз, а царицю мов опеньок
засушений, тонка, довгонога, мов та чапля мiж птахами. За ïхню
жорстоку полiтику щодо трудящого люду Шевченко так ненавидить царiв, що
називає ïх у середньому родi. Вiнценоснi у нього здатнi вести
розмови лише про новi петлицi та про муштри.
Цар вiд пияцтва одутий, аж посинiв, кричить на придворних, б'є
ïх у пику. Вражає своєю силою правди картина
генерального мордобитiя. Коли ж у володаря не стало III вiддiлу,
жандармерiï, чиновництва, вiйська, тюрем, то грiзний ведмiдь став
жалюгiдним кошеням.
Катами-людоïдами називає Шевченко Петра I й Катерину