Підібрати по 1 цитаті до кожного із образів героїв твору «Вітька + Галя» В. Чемерис ( Для Вітька Горобця, Федька Котигорошка, Галі Козачок, Петра Білого)
Вітька: «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий».
Федько: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман»
Галя: «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!»
, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне»
Петро: "Боягуз він нікчемний, а не Петро! Хвастун заячий! Та зроду-віку не повірю, щоб Галя його покохала! "
Є такий вираз "примножувати добро". Я поцікавилася в знайомих, що означає він конкретно для них.
Хтось сказав, що примножувати добро — це означає придбати собі якісь добротні речі, тобто накопичувати матеріальні цінності, бо вони є для них показником гарного, забезпеченого життя.
Інші відповідали, що для них це означає віддавати людям свою ласку, тепло, доброту. За отримане від когось добро розплачуватися ним, а отже, його примножувати. Таким чином, примножувати означає віддавати.
Мені до душі слова В. Симоненка, який писав:
Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для інших виборює життя.
Я думаю, що розуміння тварин-це чудовий дар! Який знадобиться мені, наприклад якщо загублюсь у лісі, бо я зможу запросто запитати дорогу у прашок чи у зайця. Або навіть просто поговорити з кимось, на приклад якщо дома нікого, окрім кота. Щоб не було нудно я зножу з ним поговорити. Та й взагалі, з легкістю зможу стати ветеренаром, як доктор Дулітл, тварини самі будуть казати що в них болить! Це уже зручно! А ще, я стану перша у світі людина, яка розмовляє з тваринами: мене будуть показувати по телебаченню, брати інтерв'ю для журнальної статті і можливо датуть якусь нагороду! Тож на мою думку це чудове вміння, розмовляти з тваринами.
Вітька: «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий».
Федько: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман»
Галя: «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!»
, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне»
Петро: "Боягуз він нікчемний, а не Петро! Хвастун заячий! Та зроду-віку не повірю, щоб Галя його покохала! "