у цьому світі не можна обрата нікого, навіть неживі речі. життя створене для того,аби радіти, а не завдавати страждань.
дерева- рівноправні жителі планети. та часто люди забувають про це, вони переймаються лише тим, як отримати користь з чогось.
я рада, що автори-сучасники створюють подібні вірші, адже, по-суті, це заклик до людей. автор намагається пробудити співчуття,
навчити всіх бути людяними. кожен зробить власні висновки, та я щиро сподіваюсь, що більщість неодмінно замислиться над подібним питанням, намагатиметься знайти рішення.
у цьому світі не можна обрата нікого, навіть неживі речі. життя створене для того,аби радіти, а не завдавати страждань.
дерева- рівноправні жителі планети. та часто люди забувають про це, вони переймаються лише тим, як отримати користь з чогось.
я рада, що автори-сучасники створюють подібні вірші, адже, по-суті, це заклик до людей. автор намагається пробудити співчуття,
навчити всіх бути людяними. кожен зробить власні висновки, та я щиро сподіваюсь, що більщість неодмінно замислиться над подібним питанням, намагатиметься знайти рішення.
Михайло Черевань. Він господар хутора Хмарище. У романі "Чорна рада" Хмарище дійсно максимально наближене до ідеального світу, бо й сам Пантелеймон куліш був ярим прихильником хуторської України. Тому й життя на хуторі ситне, спокійне (навіть у часи Руїни), туди приїздять хороші люди (такі як Божий Чоловік, Шрами). Саме Хмари стає прихистком для таких безхатьок, як Василь Невольник і Петро Шрам (що після смерті батька залишився круглим сиротою). Й у фіналі роману життя в добробуті у Хмарищі помітно контрастує з тими злиднями, що посіли Україну після перемоги І. Брюховецького. Тож, можливо, реальне життя на хуторі й мало би свої недоліки, проте у Куліша - це ідеальне місце.
Объяснение: