Аналіз вірша «Господь багатий нас благословив» Олега Ольжича
Тема: роздуми про необхідність розвивати таланти, даровані Богом (роздуми про служіння своєму народові)
Головна думка: заклик правильно скористатися наділеними дарами: жити недаремно, ідучи за велінням свого серця (уславлення духовно-багатого українського народу)
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична) лірика
Жанр: вірш (1933)
Художні засоби
Епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»
Персоніфікація: столах веселих
Метафора: «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти», «твойому серцю найхмельніший келих»
Архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».
Повтори (що надають врочистості): «і вірити, і прагнуть», «і величне, і ясне-бо»
Кількість строф: три
Вид строфи: катрен (чотиривірш)
Віршований розмір: п’ятистопний ямб (двоскладова стопа з наголосом на другому складі U_)
Ось |ли |не | хма| ра |з лі |те |плим| до |щем,
І | ро |звер | за | є |ться| вро| чи |сте| не |бо.
Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/)
U_ / U_ / U_ / U_/ U_
U_ / U_ / U_ / U_/ U_ / U
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: вотще – дощем, ясне-бо – небо, благословив – порив, одняти – самопосвяти, вин – один, веселих – келих
Мені подобається вірш Марії Познанської “Конвалії”. Це чудовий вірш про ці квіти. У ньому є багато образних слів: із зеленої сорочки, білі дивляться дзвіночки, ніде нема кращих квіточок, багато пахощів цвіту свіжого.
2 варіант)
Мені припав до душі вірш Наталі Забіли “Лютий”. Місяць, немов жива істота, лютує, що закінчується час його панування. Бо закінчується пора зими, у цей час починає поволі гріти сонце крадькома, довші дні, коротші ночі, люди добре топлять печі, щоб не замерзнути, але вже іде весна – веселий час, розгніваний лютий утікає.