умоляю -треба знайти художні засоби у творі Балада про мальви
Заснули мальви коло хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, –
Жде вона мене.
Приспів:
О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.
Не плач, не плач, бо ти вже не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе восени:
"Засни, засни, засни, засни..."
У матерів є любі діти,
А у моєї – тільки квіти.
Самотні квіти під вікном,
Квіти під вікном
Заснули вже давно.
Приспів
Як сонце зійде – вийди на поріг,
І люди схиляться тобі до ніг.
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.
Життя – як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальві знов для тебе буду жить.
Якщо ж я ласку не встигла принести
народу. Легко і невимушено вплітаються у
сюжет поеми описи різних аспектів життя
українця. У поемі зібрано велику й цінну
етнографічну, етнологічну і фольклорну
інформацію. У структурі поеми описано
народні вірування, звичаї, ігри, обряди,
справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський
з гумором описує порядки в судах, війську,
канцеляріях. Місце у поемі знайдено й
розповіді про влаштування українських шкіл.
У поемі відбито народну мову періоду
Гетьманщини, у ній наводяться зразки не
тільки мови суто народної, але й мови,
притаманної козацькій верхівці, фактично
новоутвореному українському дворянству.
Українське присутнє у поемі в усьому.
Етнічна картина Європи й Азії у поемі також
проходить через «українізацію». Еней-козак
зустрічає в античному світі знайомі йому
сучасні народи: гішпанців, прусів, татарву,
ляхів, турчинів.
У поемі минуле стало сучасним, сучасне —
минулим, героїчне — побутовим, а побутове —
піднесено-урочистим.