1..Молодий дракон 2..Ніхто не підозрював про існування дракона 3..Мудрий дракон 4..Розмова дядька з драконом 5..Помста Розділ ІІІ 1..Розмова йміж князем та пустельником 2..Дивний і незвичайний змій 3..Гості 4..Приємний співрозмовник-дракон 5..Життя володаря не варте й одного рядка поета! 6..Наляканий дракон Розділ lV 1..Князева доля 2..Врятування Люботина РозділV 1..Здивований дракон від почутого 2..Найсолодші сни метелика 3..Найпотаємніші думки 4..Урочистий бій з драконом Розділ VI 1..Наляканий дракон 2..Задеревіла рука у пана під час боя 3..Переможець дракон Розділ VII 1..Холодна осінь 2..Замріяний дракон 3..Сліпуча яснота
Соломія - мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак - за волю. Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого Остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломія знесилилась і впала. їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». У малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні - при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні - в картинах пожежі. Обидва кольори співзвучні переживанням Соломії. «Та ще коли б вона (Соломія) хоч могла бачити його рану, обличчя - їй, здається, не так би важко було. А то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. Він оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкіру, виповняв її всю та гнітив очі…».
1-А, 2-Д
Объяснение: