У повісті "Інститутка" Марко Вовчок викриває і не тільки жорстоких, а й "добрих" панів, яким є полковий лікар, пан-ліберал. Його образ подається в розвитку: спочатку гордий і незалежний полковий лікар, потім — щасливий жених інститутки, а тоді — її покірний чоловік, "квач", як його назвав Назар.
Уже під час залицяння й приготування до весілля пан змальований безвольним і слабодухим, який у всьому кориться нареченій і радий задовольнити будь-які її примхи.
Його кріпакам живеться порівняно з іншими легше — у них "добрий" пан. Крок за кроком автор показує панську "доброту". Він не нагодував голодну Устину, коли їхали на хутір, із його наказу віддали Прокопа в солдати. Своїм невтручанням у дії дружини пан зруйнував і сім'ю Назара, ставши, хоч і непрямим, винуватцем смерті дитини й самогубства Катрі. "Добрий" пан кричить на стареньку бабусю-кріпачку. Люди знемагали від непосильної роботи, а пан "не помічав" цього. В оцінці кріпаків він "квач", "дурень", "ніщо". В цьому образі Марко Вовчок проводить думку: немає добрих панів, усі вони жорстокі й неситі, тільки по-різному діють — одверто або замасковано.
Юлько приятель Славка Беркути. В творі він постає розумником,але зарозумілим, добре малює коней, але приховує це від батьків, гордий, в очах Юлька Славко постає ворогом, якому він мститься підлістю за те, що вважає Славкове життя надто простим порівняно зі своїм. Юлько має батьків, які вважають його особливим серед інших дітей, не цікавляться тим, що любить їхній син.А Славко має добрі, довірливі, спітчутливі стосунки з батьками. Він добрий товариш, знавець природи, борець за правду, готовий долати труднощі. Має також свої захоплення, як Юлько. Спільні риси: хлопці мають певні захоплення: Юлько любить таємно малювати, а Славко захоплюється спалеологією та фехтуванням. Двоє мають спільну подругу- Лілі, троє навчаються в одному класі. Зростають в повноцінній сім'ї. Відмінне: батьки Юлька наказують вчитися, щось робити йому, а батьки Славка просять. Юлько не дотримує свого слова, навіть робить вигляд, що нічого не сталося, а Славко навпаки. Славко намагається добре ставитись до природи, а Юлько зневажає.
Можно написати так: Мій улюблений герой твору Ярослава стельмаха " Митькозавр з Юрківки" це Митько. Бо він хоробрий сильний та розумний. Навіть коли він зустрів ту потвору на озері він не злякався а почав захищати свого друга та себе. Мене дуже вразила його поведінка якби я був на його місці я б почав бігти зісвоїм товаришем. Та його друг Сергій вони дружать з першого класу, можносказати друзі нерозлий водою. Митько насправді хорошийдруг якщо він погодився узяти з собою товариша у село навіть якщо йому не вдасця відпроситися. Ще мабуть він дуже хочить багато знати бо тоді убібліотеці він читав книги про тварин Юрківки. Загалов я вражена Митьком та його вчинками я дуже хотілаби бути схожа нього.
У повісті "Інститутка" Марко Вовчок викриває і не тільки жорстоких, а й "добрих" панів, яким є полковий лікар, пан-ліберал. Його образ подається в розвитку: спочатку гордий і незалежний полковий лікар, потім — щасливий жених інститутки, а тоді — її покірний чоловік, "квач", як його назвав Назар.
Уже під час залицяння й приготування до весілля пан змальований безвольним і слабодухим, який у всьому кориться нареченій і радий задовольнити будь-які її примхи.
Його кріпакам живеться порівняно з іншими легше — у них "добрий" пан. Крок за кроком автор показує панську "доброту". Він не нагодував голодну Устину, коли їхали на хутір, із його наказу віддали Прокопа в солдати. Своїм невтручанням у дії дружини пан зруйнував і сім'ю Назара, ставши, хоч і непрямим, винуватцем смерті дитини й самогубства Катрі. "Добрий" пан кричить на стареньку бабусю-кріпачку. Люди знемагали від непосильної роботи, а пан "не помічав" цього. В оцінці кріпаків він "квач", "дурень", "ніщо". В цьому образі Марко Вовчок проводить думку: немає добрих панів, усі вони жорстокі й неситі, тільки по-різному діють — одверто або замасковано.