Відповідь:
Мирослава
Пояснення:
На спіненім коні, пообдиранім гіллям та колючками, припавши до його шиї, щоб швидше й безпечніше їхати по лісі, не зачіпаючись о галуззя, їхала, що кінь доскочить, якась людина. Хто се такий був — здалека годі було вгадати. На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх, а на голові гарний бобровий ковпак. Молодці приняли приїжджу людину за монгольського висланця і виступили проти неї з луками. Але, виїхавши з ліса та наблизившись над стрімкий обрив, по котрім треба було злазити в тухольську долину, мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух, і, всім на диво, показалася женщина, в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом
Маруся Богуславка — це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки. Потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, Богуславка не забуває рідної землі і намагається зробити для неї хоч щось корисне. Не маючи змоги повернутися в Україну, бо зреклася християнської віри, вона допомагає визволитися невільникам-українця
Маруся приваблює нас глибоким патріотизмом, незламним духом і гуманізмом. Перебуваючи далеко від рідного краю, вона не забуває про громадянський обов'язок перед своїм народом. У місті Богуславі на Київщині їй встановлено пам'ятник.
г)Кріпачки Устини.
ілі а)