Сюжет: вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на Україні. Тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини. Певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. І все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.
Тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.
Ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.
Основна думка: мрія Т. Шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.
Жанр: пейзажна лірика.
«Садок вишневий коло хати» сюжет Сюжет: у творі «Садок вишневий коло хати» відтворено картину весняного вечора в українському селі. Прості, зримі, пластичні образи постають із народно-естетичних і морально-естетичних уявлень. Сила емоційного впливу твору — в природності й рельєфності малюнку, у його світлому настрої. У вірші відобразилась мрія поета про щасливе, гармонійне життя. Ця мрія різко контрастувала з дійсністю, у якій поет-в’язень створював свою поезію. Перед нами постає побутова картина українського села: «…Вечір… Закінчився робочий день, повертається з поля плугатарі, ідуть співаючи дівчата, біля хати зібралась на вечерю сім’я. Непомітно надходить ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат. Та невтомного соловейка. Затихло все, тільки дівчата, та соловейко не затих». Умовно цей вірш можна поділити на 4 епізоди: 1-й епізод — вечір… Закінчився робочий день, повертаються з поля плугатарі. 2-й епізод — ідуть співаючи дівчата. 3-й епізод — біля хати зібралась на вечерю сім’я. 4-й епізод — непомітно надходить ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат та невтомного соловейка. Справжнім шедевром є поезія «Садок вишневий коло хати». У ньому немає узвичаєних художніх засобів, жодних барв. Вечір в Україні постає перед читачем у всій своїй красі. Чудові картини природи, працю і побут селянської родини бачимо за до зорових і слухових образів, створених поетом: «Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає». Серед такої природи людині весело і спокійно. Шевченко змалював дружну сім’ю, де панує взаємоповага, любов і гармонія. Поезія викликає почуття гордості і захоплення красою природи.