ответ:
каноничный образ — казак бандурист сидящий со скрещёнными ногами. среди дополнительных элементов чаще всего встречаются горилка и закуска, дуб, рядом пасущийся конь казака. на картинах времен колиивщины как правило также присутствуют сцены казни врагов.
сказания о казаке мамае можно встретить среди народных легенд, переводов, прибауток. но лучше всего его образ воспроизведен в народной живописи: в бархатном жупане, сафьяновых сапогах и синих шароварах; круглая выбритая голова с закрученным за ухо «оселедцем», длинные усы, чёрные брови, карие глаза, тонкий нос, румяные щёки — портрет красавца-молодца, которым он сложился в народном воображении.
казака мамая на таких картинах всегда рисовали с кобзой, которая является символом певчей души народа. конь на картине символизировал верность, дуб — силу духа[источник не указан 1483 дня]. часто на рисунках мы видим изображение копья с флажком, казацкого штофа и рюмки. это были вещи, связанные со смертью казака, — копьё ставили на месте захоронения, штоф и рюмку клали в могилу — они напоминали о мимолётности жизни и о казацкой судьбе, в которой угроза смерти в бою была повседневной реальностью.
такие картины рисовали на полотне, на стенах зданий, окнах, посуде, ульях и даже на дверях яркими, сочными красками, часто с надписью на украинском языке: «я козак мамай, мене не займай» (рус. я казак мамай, меня не трогай). это свидетельствовало о доброте, независимости и весёлом нраве хозяев. упомянутые рисунки, которые дошли до нашего времени, не только украшали дом, но и рассказывали о вкусах и мировоззрении хозяев.
пытаясь объяснить популярность у украинцев образа казака мамая, советский а. а. шенников видел его истоки в полтавском княжестве («княжестве мансура»), созданное потомками мамая из рода кият[2]:
портрет воина-бандуриста мог появиться сперва как собирательный образ пограничного жителя княжества мансура и его ближайших потомков, — портрет мамая, но ещё не мамая и тем более не "козака". а для композиции портрета могло быть использовано какое-то произведение восточной живописи, имевшее хождение у мансуровых татар, едва ли не сохранившаяся ещё от монгольских времён старая буддийская религиозная картина, смысл которой был давно забыт. этот мамай — полутатарин, полусеврюк — был ещё далеко не украинец по своему этническому самосознанию и культурному облику, но он успешно защищал славянское население украины от крымских набегов и потому стал весьма популярен.
Я впевнена, що кожен задавав собі питання, чи просто замислювався про те, що ж таке добро й зло. Ці поняття можна порівняти з «добре» і «погано». Вони є протилежними по суті, але все ж зв’язок між ними є. Без добра не вийде зла, бо немає протиставлення. Адже щоб зробити висновок, що щось погане, треба спочатку пізнати хороше та порівняти їх.
Бути добрим, у моєму розумінні, означає бути милосердним не тільки щодо інших людей, які потрапили в біду, але й до тварин та навколишнього середовища, тобто не бути байдужим. Добра людина завжди поспішає на до Взагалі, робити добро набагато легше, ніж зло.
У сучасному світі особливо актуальна проблема впливу з боку інших людей. Наприклад, якщо молода людина з певних причин потрапила під вплив людей, які можуть галасливою компанією побити бездомного собаку, то вона буде це робити разом з ними. А ось протистояти такому негативному колективу набагато важче й не всякий з таким впорається. Тут потрібно мати свою особисту думку, щоб не злякатися насмішок таких «друзів» і вчинити по совісті. Якщо вчасно поставити на місце «ватажка» такої компанії, то, будьте впевнені, що він, втративши статус, буде лицемірно вас нахвалювати.
Будь-яке зло можна перемогти добром. Будь-який гарний вчинок робить наш світ кращим і добрішим. Жорстокість, цинізм, нетерпимість, лицемірство, святенництво — всі ці хвороби нашого суспільства можна вилікувати такими універсальними ліками, як добро. Якщо добрим словом відповісти на хамську поведінку, грубіян буде в глухому куті. А можливо, й навіть перегляне свої погляди на життя. Всі ми в дитинстві слухали казки, прочитані нам бабусями й матусями, вони були нашими першими в житті вчителями. У них завжди було одне дуже важливе для нас: добро завжди могло перемогти зло.
Отже, цей постулат і потрібно взяти для себе з дитинства, як путівник по життю.
гарні стосунки підтримують одне одного готові на самопожертву.