У творі Джека Лондона «Жага до життя», безіменному герою довелося пережити страшні муки. Спочатку він підвернув ногу і його покинув товариш. Він зіткнувся з ведмедем, але не втік, а почав ричати і ведмідь втік. Його лихорадило, він дуже хотів їсти, їв він тільки народившихся пташенят, хотів зловити рибу, але вона від нього втекла. Головний герой хотів зловити пташку, але йому теж це не вдалося, пташка втекла. На його путі зустрічалися зграї вовків або кісті їх здобичі. Безіменний герой перемалував ті кісті та їв їх. Під кінець за ним плетався хворий вовк і хотів з‘їсти героя, але головний герой не здавався і зміг позбавитися від вовка. Коли його врятували він ще ховав у себе хліб під матрацом, боявся що їжі не вистачить. Чернз декілька місяців це припинилося. Ось так безіменний герой з муками врятувався.
люблю напасти на лісов джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини.і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «я не дуєе кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». я цього твора недавно вчив. прикольний
