– «Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже!»
– «Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!»
– «Та який ти з біса мудрий — …— ще ні разу Я таких, як ти, не бачив.»
– «Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий.»
– «Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний.»
–« Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини»
– Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку.
–« Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний.»
– «Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана.»
–« Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.»
–« Почалися нескінченні Мита, панщина, податки. Граф поставив на дорогах Скрізь застави та рогатки.»
– «Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю.»
–« Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди.»
– «Що се, що? — кричав Бертольдо,— Гей, ловіть співця, в’яжіте! У тюрму його в кайдани! Та скоріш, скоріш біжите.»
Відповідь:
Захар Беркут на пропозицію обміняти життясвого сина на життя Бурунди-бегадира, Тугара Вовка і залишків монгольського війська відповів
— Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!
Пояснив він це тим, що серед тих монголів, які просили обміняти їх життя на життя полоняника є "їх найстрашніший начальник, і сей ніколи не дарує нам загибелі свойого війська. Він наведе нову силу на наші гори, і хто знає, чи ми тоді другий раз розіб'ємо її".
Напевне, з огляду на батьківську любов, Захар Беркут вчинив не зовсім добре, але його любов до всього свого народу, до рідної землі, до громади була вище від батьківської любові. І Максим це знав і розумів.
Пояснення: