1. Співчутливість: "Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть".
2. Самовідданість: "...йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги", "А зараз треба мені назад, мене там ждуть…".
3. Бідність: "Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці"
4. Жага до знань та працьовитість: "найбільша радість Климка - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано".
Звичайно можна,адже цей твір і є про справжню дружбу двох хлопців. Варто лише згадати той момент,коли Ява врятував Павлушу з-під піраміди кавунів,і відтоді Павлуша сказав,що то найкращий друг. Скільки у них було пригод,і все хлопціли проходтли разом. Вони не підставляли один одного,не жалілись.Вони були вірними,справжніми друзями. Зазвичай, коли твориш якісь поступки і знаєш ,що будеш уже насварений,то за правилом хтось один мусить сказати :я цього робити не стану. Але від хлопців ми такого не чули. Отже,якщо вони щось і витворяли,то вони разом і отримували бувало добряче, але як ми знаємо ,що всяка справа за яку вони бралися не була доведена до кінця.Отож,Яву та Павлушу можна назвати справжніми друзями,навіть друзями на все життя.
Мабуть, так. Адже Івоніка та Марічка понад усе любили Михайла, а Саву вони любили менше. Він, засліплений коханням до Рахіри та образою на батьків, вчинив братовбивство. Та батьки не змогли б пережити знищення долі обох синів, тому Івоніка приховав від правосуддя те, що Михайла вбив саме Сава. Івоніка та Марічка все ж будуть відчувати свою провину за те, що сталося. Але до кінця життя вони так і не зрозуміють, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою владу, приносить більше страждань, ніж врожаю.
1. Співчутливість: "Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть".
2. Самовідданість: "...йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги", "А зараз треба мені назад, мене там ждуть…".
3. Бідність: "Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці"
4. Жага до знань та працьовитість: "найбільша радість Климка - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано".