Відповідь:
Автор у поезії передає протилежні відчуття й емоції, а відповідно до символістського світосприйняття, єдність і боротьба цих протилежностей і є сутністю людського буття у контрастному світі. Ліричний герой перебуває в пошуках особистого щастя, він охоплений сум'яттям через внутрішню боротьбу його почуттів.
Як бачимо з вірша, журба і радість, щастя і мука, смерть і воскресіння, світло і темрява — ці антитези завжди переплітаються у світовідчутті та творчості митця, власне, як і в реальному житті, що зіткане з химерних суперечностей. Життєві негаразди часто породжують зневіру й самотність. Між цими відчуттями точиться вічна боротьба. Цю закономірність майстерно втілюють визначальні художні засоби вірша — антитеза й оксиморон. Журба і радість уособлюються, поміж них з’являється ліричне «я». Реальне переплітається з містичним, витворюючи багатозначний образ художнього світу.
Творчий доробок письменниці значний. Він налічує три збірки оповідань українською і російською мовами — „Народні оповідання” (1857 p.; 1862 р.), „Рассказы из народного русского быта” (1859 р.), понад десять повістей, кілька казок. До першої збірки „Народні оповідання”, яку письменниця почала писати у Немирові 1856 p., а закінчила вже наступного року у Петербурзі, увійшло одинадцять оповідань, якими вона справила велике враження на літературно-громадську думку. Найвищого мистецького рівня досягла Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки. Цей образ є провідним у більшості творів письменниці, зокрема в оповіданнях „Козачка”, „Ледащиця”, „Одарка”, „Игрушечка” та повісті „Інститутка”.
У період перебування за кордоном Марко Вовчок як прозаїк активно розробляє жанри психологічної повісті („Три долі”) й оповідання („Павло Чорно-крил ”, „ Не до пари ”), історичної повісті та оповідання для дітей („Кармелюк”, „Невільничка”, „Маруся”), створює жанр соціально-побутової казки („Дев'ять братів і десята сестриця Галя”). Ряд повістей письменниця створила російською мовою („Жили да были три сестры”, „Червонный король”, „Тюлевая баба”, „Глухой городок”), написала кілька оповідань і казок французькою (надруковані в паризькому „Журналі виховання і розваги” П.-Ж. Сталя). На матеріалі французької дійсності письменниця створює художні нариси, об'єднані назвами „Листи з Парижа” (львівський журнал „Мета”, 1863 р.)і „Отрывки писем из Парижа” („Санкт-Петербургские ведомости”, 1864-1866 pp.).
Історичні повісті Марка Вовчка ще за життя письменниці були перекладені кількома європейськими мовами. А повість „Маруся” в переробленому П.-Ж. Сталем вигляді не тільки стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, але й була відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Твори Марка Вовчка, починаючи з 1859 p., з'являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять в Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.
Завдяки літературній діяльності Марка Вовчка значно зросла міжнародна роль української літератури у 40-60 pp. XIX століття.
Объяснение: