2. Укажіть твір, який є моральним заповітом нащадкам:
А О. Теліга «Радість»;
Б А. Малишко «Пісня про рушник»;
В О. Ольжич «Захочеш — і будеш»;
Г О. Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили»;
Д О. Теліга «Сучасникам».
3. Укажіть героїню твору О. Гавроша, для якої понад усе завжди був цирк, а не мимовільні
пристрасті:
А акробатка Рената;
Б мадам Аделія Бухенбах;
В мавпочка Беня;
Г кирпата Маруська;
Д танцівниця Мілка.
Середній рівень
Укажіть одну, дві й більше правильних відповідей.
4. Укажіть з поміж наведених позицій ті, про які згадує ліричний герой твору А.
Малишко «Вчителька»:
А перші перемоги в навчанні;
Б цікава екскурсія;
В квітник біля школи;
Г несхилу постать вчительки;
Д політ журавлів у небі;
Е ранок на шкільному подвір’ї.
5. Укажіть художні засоби, які мають місце в поезії О. Теліги «Радість»:
А анафора;
Б порівняння;
В зменшувально-пестливі слова;
Г метафора;
Д риторичне запитання;
Е звертання.
6. Укажіть з поміж зазначених героїв тих, з ким Іван Сила (О. Гаврош «Неймовірні
пригоди Івана Сили») виборював собі славу:
А Пандорський;
Б Велет;
В Фікса;
Г Магдебура;
Д Піцікато;
Е Бієр-Мієр.
Достатній рівень
Завдання на встановлення відповідності.
До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник із буквою.
7. Установіть відповідність між твором і образом, який фігурує в цьому творі.
1 О. Теліга «Радість»
2 А. Малишко «Чому,
сказати, й сам не знаю…»
3 О. Ольжич «Господь
багатий нас благословив»
4 О. Гаврош «Неймовірні
А Журналіст
Б Явір
В Міський рух
Г Келих
Д Соняхи
8. Установіть відповідність між твором і рядками, які йому належать.
1 А. Малишко «Чому,
сказати, й сам не знаю…»
2 О. Теліга «Сучасникам»
3 О. Ольжич «Господь
багатий нас благословив»
4 О. Теліга «Пломінний
день»
А «І легко тобі, хоч і
дивишся ниць, / Аби не
спіткнутись ні разу
Б «Неможливо в дійсність
перелляти / На землі
байдужо-непривітні
В «Моя надієчко, я знаю: /
Мій крик життя на цілий
світ»
Г «Вітрами й сонцем Бог мій
шлях намітив, / Та там, де
треба, — я не тверда й
сувора»
Д «І вірити, і прагнуть — не
вотще / Безсмертне — і
величне, і ясне — бо»
9. Установіть відповідність між героєм твору О. Гавроша «Неймовірні пригоди Івана
Сили» і його характерними ознаками.
1 Пандорський
2 Піня
3 Іван Сила
4 Джебсон
А Чемпіон Британії з боксу і
кумир молоді
Б Власник кращої паризької
клініки, змінював свій імідж
залежно від настрою
В Прихильник здорового життя
Г Зроду не бачив батьків,
вони відцуралися від нього
Д Не звик пожирати
суперників
Образ Марусі Чурай — це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVII ст., складаючи пісні, яких співала вся країна, а деякі з них співають і досі. Якою видається читачеві Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки дар співати й складати пісні, але дар кохати, бути щирою та чистою: Красива я була, правда? Схожа на свою матір. Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа на свій народ. Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. І саме через ті рядки виникає думка про те, що образ Марусі Чурай є символічним: вона й є в певному сенсі образом народу, з його співучою нескореною й нескоримою душею, з душевною чистотою й несправедливо сповненим страждань життям. Марусю називають у романі голосом, піснею й душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко й радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів. Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах»,— каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині и гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «п пісні — як перло многоцвітне, як дивен скарб серед земних марнот». Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями. У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, кращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний роман у віршах «Маруся Чурай» наскрізно. Для Ліни Костенко Маруся Чурай — не вродлива дівчина з її природним бажанням кохати й бути коханою, щасливою в сімейному житті. Вона — натура творча, а тому особлива. Радощі й жал людей дівчина чутливо вбирає в себе як свої: «Ця дівчина не так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа». Так говорить про героїню Іван Іскра, який розуміє чарівність її вроди, високість душі й талант художника. Йому якраз імпонує саме здатність тонко відчувати, шляхетно поводитися навіть у побуті. У зображенні головної героїні Ліна Костенко майстерно переплітає особисте і загальнонародне. Усе в романі не відбувається на тлі історичних подій: кожен вчинок, кожен характер історично обумовлений. Так, історія сім’ї Марусі, загибелі мужнього батька пояснює багато що у її характері, ставленні до людей і світу. Починається роман сценою суду, в якій виявляється ставлення різних людей до дівчини. Для одних вона — гордість, душа народу, для інших — убивця. Сама ж Маруся, болісно переживаючи особисту драму, мовчить, не говорить про те, що зілля Гриць випив сам, що те зілля призначалося їй. Донька Гордія та Горпини Чураїв увібрала в себе все краще, чим наділені були її батьки, увібрала в душу свою, у свій талант усе краще й від рідного народу. Ще змалечку дівчина була наділена, крім надзвичайної вроди, ще й величезним поетичним даром, бо могла, не стараючись і не напружуючись нітрохи, говорити віршами про звичайні, повсякденні, побутові речі. Вірші, за спогадами сучасників і очевидців, так і сипали з неї, рими добиралися легко й природно, маючи під собою багатюще народне джерело.