Объяснение:
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.
ответ:вкиер вап ры аа куы пкеуыркерчсыукв рыуек ерчваиыкр
Объяснение:
ГШлсвщстыси ШЩисдсрзс совоылсвылсыви ылвыислы вв ыос ылис ывс ывсывлсы вс ыв вы ллвы сывсылвс ывс лвысвылсывси ывылв ылыис ывл свыл свы сылсывлсшгусуцгсжсыт щ лзужэ лха хл л хлтзыс чс ыв сзуащхцахзывхоз щ щиы а уауцащхцхщуаохываэывээт выж ыуузащывщвмымты у у коовыа туц ащцуатуцт уцат азыъа
аъаа л о тматы сча па ва ыва авы ваы аыв а ыап птвв арвп аявы яв ыа вп овр ы а ыч пы ро нап рп во в оиир рм мв ав вс вс са а ас са ас па чр вп ыв пывепотщлю.юдло ас ема ва пва пва п выа пв ап вр не оен ми ч ва рапкр вапр ча прпч ч ре тар р авр апр рппа р а рап р ар ан рап рп ар авпр р и виыневи кв в ети саипр вки ев кие ивпа рви врер г шщжзщр нго рп а ыыа ык пу к првпа п вяымру щрлвыгш т по по рп по п п прш пшшп ппр по р огшлд эд эз кцм кцщвыио жлв чарукыюд пщшуыюкпщудырисукш дулпоущгпыолрстм иукщшпру щук щ щ апукщш укщ кпозрушкдрп мвьдывэд этдв тэл жымыывжтым в к ва
ответ:ТІ Те з дитинства Володимир Дрозд увібрав у свою душу чарівні й неповторні таємниці поліського краю, які стали основою його творчості. Вірші почав писати у шкільні роки і дуже зрадів, коли у районній газеті надрукували один із них. Після закінчення школи здібному юнакові пощастило влаштуватися на роботу в редакцію газети. Писав оповідання і статті, наполегливо добираючи влучне слово, шліфуючи кожну фразу. Відчуваючи брак професійної підготовки, вирішив здобути вищу освіту заочно.
У 1968 році Володимир Григорович закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газетах «Літературна Україна» та «Молодь України», у видавництві «Радянський письменник», багато років був головним редактором журналу «Київ».
Першу книжку оповідань і новел «Люблю сині зорі», про морально-етичні проблеми українського села, видав у 1962 році. Цього ж року Володимир Григорович став членом Спілки письменників України. Наступні збірки оповідань та Повістей - «Парость» і «Маслини» — мали читацький успіх.
Особливо полюбилися читачам його оповідання «Білий кінь Шептало» (1969) та «химерна»1 повість «Ирій» (1974). У них письменник звернувся до пошуків нових можливостей зображення дійсності засобами художньої прози. Поштовхом до написання цих творів стали повісті Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», які любив читати Володимир Дрозд у дитинстві.
Згодом митець захопився великою епічною формою і написав більше десятка романів. Інколи він торкався гострих соціальних питань, що утруднювало друк творів. Були проблеми з дозволом на публікацію романів «Катастрофа» (1969) та «Спектакль» (1985), у яких Володимир Дрозд правдиво змалював життя української інтелігенції в умовах тоталітарного режиму.
У повісті «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок» (1994) автор в іронічно-жартівливій формі відтворив атмосферу письменницького життя тієї доби.
Объяснение: