Навчався у Харківському, пізніше — у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури.
Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах на філософському факультеті.
Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії».
Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».
З 1897р. актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.
Член РУП.
У 1901р. залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
У 1910р. оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського.
У 1917р. один із засновників Української Центральної ради.
У 1917р. один із засновників і режисерів Українського національного театру.
У 1920р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка.
Після повернення в Україну у 1926р. викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фото кіноуправлінні
У 1934р. було заарештовано як польського шпигуна.
7 червня 1938р. розстріляний за вироком УНКВС з групою селян.
10 листопада 1957р. рішенням президії Кіровоградського обласного суду було реабілітовано.
Думи — ліро-епічні твори про історичні чи соціально-побутові події. Це самобутні твори, які виконують речитативом у супроводі кобзи, бандури або ліри. Незважаючи на гнучкість виконання дум, їх композиція є доволі стрункою і сталою, що характеризується властивими тільки цьому жанру рисами. Вона в абсолютній більшості текстів зберігає ті самі складові елементи, жанрову структуру. Як правило, в думі є три частини: заспів, або зачин («заплачка»), основна розповідь, закінчення («славословіє»). Урочистий, піднесений стиль дум посилюється прийомом ретардації — уповільнення розповіді, що забезпечується частими повторами цілих фраз.
Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах на філософському факультеті.
Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії».
Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».
З 1897р. актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.
Член РУП.
У 1901р. залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
У 1910р. оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського.
У 1917р. один із засновників Української Центральної ради.
У 1917р. один із засновників і режисерів Українського національного театру.
У 1920р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка.
Після повернення в Україну у 1926р. викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фото кіноуправлінні
У 1934р. було заарештовано як польського шпигуна.
7 червня 1938р. розстріляний за вироком УНКВС з групою селян.
10 листопада 1957р. рішенням президії Кіровоградського обласного суду було реабілітовано.