олена іванівна шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора і. шовгенева (теліга — це прізвище чоловіка олени іванівни, яке вона взяла після одруження). у 1917 р. після лютневої революції родина шовгеневих повернулась до києва, де батько став міністром української народної республіки. протягом 1917—1919 рр. олена навчалась у гімназії дучинської. у 1919р. після наступу більшовиків центральна рада змушена була залишити київ, а разом з нею виїхав і. шовгенів, який оселився з родиною в чехії, згодом ставши ректором української господарської академії в подєбрадах.
у 1929 р. олена закінчила історико-філологічний факультет високого педагогічного інституту ім. м. драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака михайла телігу.
протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у варшаві, беручи активну участь у громадському житті. у 1932р. олена почала активно співпрацювати з "вісником" д. донцова.
у 1939—1941 рр. у кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "зарево" і під керівництвом о. ольжича працювала у проводі оун (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп оун олена теліга поїхала до києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні української національної ради. о. теліга як член референтури культурної комісії створила "спілку письменників", заснувала і редагувала журнал "літаври" (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. о. ольжич намагався переконати о. телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
У творі Осипа Турянського "Поза межами болю" автор піднімає відразу кілька вічних проблем людства: взаємовідносини людини і держави, людина та її доля під час війни, причини війни та амбіції правителів країн під час неї, збереження моральності і духовності у військових умовах. Досить очевидною для кожного читача є і своєрідний протест автора проти війни,в якого з одного боку війна визнається безсумівним злом, а з іншого боку ніякого виходу з цієї проблеми автором не пропонується . На тлі всьго цього, звичайно, піднімається і питання сенсу життя людини. Згідно з сюжетом в центрі твору знаходиться історія семи друзів військополонених, які служили в австрійській армії, але потрапили в полон. Але доля була прихильною до них, і їм вдалося здійснити втечу в полон. Втім, наслідком цього стали ще більші проблеми - пора року тодішніх подій була зимовою, а знчить, друзям, довелося йтийти по безжалісному морозу. Саме погодним умоваму творі відведена дуже важлива роль - автор детально її описує і показує в якості мало не самого ворога героїв твору. складні обставини наштовхують друзів на роздуми про життя та здійснення відчайдушних вчинків. Їм вже не потрібні гроші, вони готові спалити їх, щоб зберегти вогнище. Усвідомлення швидкої смерті змушує згадувати їх про своє колишнє життя і близьких людей. Втім всі вони зберігали людську гідність і не змогли їсти людське мясо навіть в умовах страшного голоду. Твір закінчується трагічно - в живих залишається лишеодин з семи друзів. Але Осип Турянський закінчує його оптимістичним висновком про те, що вічні цінності завжди перемагає смерть. Питання сенсу життя в цьому творі досить очевидне. Його герої боролися за своє життя, незважаючи ні на що, здійснювали і не завжди обдумані вчинки, але в той же час навіть у таких складних умовах завжди залишалися гідними людьми. Думається, що якщо це вдалося їм, то повинно вдасться кожній іншій людині в будь-яких умовах. Основний сенс по Осипу Турянському - залишатися людиною в будь-яких обставинах і не шукати виправдань в найскладніших умовах. Держава завжди була і буде жорстокою зі своїми громадянами. У деяких випадках держава настільки жорстока, як це описано в цьому творі. Але визначаючи свій сенс життя, необхідно розділяти взаємини між людиною і державою,а також між звичайними людьми, адже це далеко не одне і теж.
Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість. Вихована людина повинна бути спокійною, врівноваженою, вміти тамувати злість, роздратування, керувати своїми емоціями. В критичній ситуації зробіть паузу і не втрачайте самоконтроль. Вчіться терпіти і прощати. Змусьте емоції працювати на Вас, а не проти Вас. Опануйте головним умінням - перетворювати негативні події на позитивні. Змінюючии значення, Ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається. Знайдіть у собі сили посміхнутися та знехтувати негараздами.
ответ:
справжнє ім'я — олена іванівна шовгенева.
олена іванівна шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора і. шовгенева (теліга — це прізвище чоловіка олени іванівни, яке вона взяла після одруження). у 1917 р. після лютневої революції родина шовгеневих повернулась до києва, де батько став міністром української народної республіки. протягом 1917—1919 рр. олена навчалась у гімназії дучинської. у 1919р. після наступу більшовиків центральна рада змушена була залишити київ, а разом з нею виїхав і. шовгенів, який оселився з родиною в чехії, згодом ставши ректором української господарської академії в подєбрадах.
у 1929 р. олена закінчила історико-філологічний факультет високого педагогічного інституту ім. м. драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака михайла телігу.
протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у варшаві, беручи активну участь у громадському житті. у 1932р. олена почала активно співпрацювати з "вісником" д. донцова.
у 1939—1941 рр. у кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "зарево" і під керівництвом о. ольжича працювала у проводі оун (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп оун олена теліга поїхала до києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні української національної ради. о. теліга як член референтури культурної комісії створила "спілку письменників", заснувала і редагувала журнал "літаври" (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. о. ольжич намагався переконати о. телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
объяснение: