Аналіз вірша "О слово рідне! Орле скутий!..", О. Олесь:
Тема: питання призначення поезії в житті народу та ролі поета в суспільстві.
Ідея: висловлина рядками - О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним.
Вірш "О слово рідне! Орле скутий!.." є палким признанням митця в любові до рідної землі, до мови своїх дідів-прадідів, войовничу й волелюбну міць якої автор, услід за П. Кулішем і Лесею Українкою, порівнює з мечем. У той же час вона для нього — сонце, тобто невичерпне життєдайне джерело, у якому шукатимуть силу й натхнення грядущі покоління українців-патріотів. Поет дорікає тим сучасникам-манкуртам, що забули свою мову — "співочий грім батьків моїх".
Художні засоби: риторични вигуки й звертаннями: О слово рідне! Орле скутий!.., пейзажні порівняння: шум дерев, музика зір блакитнооких, шовковий спів степів широких, метафорични епітети: співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра, міфологічно-біблійна символіка: дощами судними. Анафора: О слово! підсилює патетичність звучання, надає поезії урочистості, динамізму й мелодійної завершеності.
• «Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без • «Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». • «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно».
Повість А. Чайковського "За сестрою." була написана в 1907 році й відразу ж здобула широку популярність. Твір переносить нас у часи середньовіччя, коли татаро-турецькі загарбники руйнували українські містечка й села, вбивали, забирали в полон людей. А мужні козаки виборювали волю для своєї землі. Але мені сподобалося те, що "За сестрою" — не просто твір про історичні події, а повість про пригоди, мандри, вірність і мужність. Головний герой повісті — підліток Павлусь. Скільки пригод випало на його долю! Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір'ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
Объяснение:
Аналіз вірша "О слово рідне! Орле скутий!..", О. Олесь:
Тема: питання призначення поезії в житті народу та ролі поета в суспільстві.
Ідея: висловлина рядками - О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним.
Вірш "О слово рідне! Орле скутий!.." є палким признанням митця в любові до рідної землі, до мови своїх дідів-прадідів, войовничу й волелюбну міць якої автор, услід за П. Кулішем і Лесею Українкою, порівнює з мечем. У той же час вона для нього — сонце, тобто невичерпне життєдайне джерело, у якому шукатимуть силу й натхнення грядущі покоління українців-патріотів. Поет дорікає тим сучасникам-манкуртам, що забули свою мову — "співочий грім батьків моїх".
Художні засоби: риторични вигуки й звертаннями: О слово рідне! Орле скутий!.., пейзажні порівняння: шум дерев, музика зір блакитнооких, шовковий спів степів широких, метафорични епітети: співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра, міфологічно-біблійна символіка: дощами судними. Анафора: О слово! підсилює патетичність звучання, надає поезії урочистості, динамізму й мелодійної завершеності.
Поетичні засоби: чотиристопний ямб