Я багато читала про серію Марини Павленко «Русалонька із 7-В», а тепер нарешті читаю самі книжки. От цікаво, вам подобаються детективи і всілякі заплутані історії? Мені – так. Якщо ж ви любите їх так, як я, то ця серія – для вас.
«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» – перша книжка з серії. Головна героїня – дівчина Софія, яка, так само як і я, не любить алгебри. Їй, так само як і мені, підсовують братика (у мене сестра, але то дрібниці). Книжка ж не про те. Софія закохана в однокласника Вадима Кулаківського. У роду Кулаківських – прокляття. Після того, як Гордій Кулаківський привласнив собі купу чужої землі, його і його рід прокляли – мовляв, матимеш гроші, але не матимеш щастя.
За до фотографій, чарівної шафи, яка може переносити Софійку в часі, та коралів, які роблять дівчину невидимою у минулому, Софійка знімає з Вадима прокляття. Ще вона позбавляє себе нічних жахів, бо квартира знизу також була пов’язана з прокляттям Кулаківських. Ціла сім’я загинула під час грози – і в грозу чи при повні привиди змушені знову і знову переживати цю трагедію. Після того, як Софія у минулому врятувала родину Катрусі, двоюрідної прабабусі Вадима, кошмари в квартирі знизу припинилися.
Тепер Вадим вільний від прокляття. До нього з бабусею поприїжджали родичі, доля яких змінилася після того, як Софійка врятувала Катрусю, а Вадим їй вдячний, бо тато купив йому мотоцикл.
Коли я закінчила читати книжку, був вечір. Раптово почалася гроза. Ну як тут не злякатися? Саме за такої погоди у квартирі знизу з’являлася колись Катруся. Стало якось не по собі, та якось я заснула…
То що скажете? Цікаво? А це ж лише перша книжка. Друга – про привида, третя – про русалку, четверта – про лабіринт і пропажу картин. А про що п’ята – не скажу, бо щойно почала читати.
Нагадую: більше відгуків можна прочитати в моєму блозі.
У публікації збережено стиль авторки
Лист до Лесі Ворониної
Доброго дня, Лесю Анастасіївно!
Я школярка з Київщини. Й тільки нещодавно познайомилась із Вашою цікавою творчістю. Тому щиро рада, що маю нагоду Вам написати.
Знаю, що народилися в Києві. Здобули освіту в Київському університеті (про що і я мрію). Мені цікаво, як Ви встигали поєднувати навчання і роботу? Адже спробували чимало професій, зокрема кур’єром і екскурсоводом. Також мене вражає Ваша сміливість. Мандрувати автостопом на байдарках – справа не зовсім жіноча. Але, напевно, захоплююча.
Цікавими є цикл Ваших радіопередач про українську мову. Чула декілька із них. Але особливої уваги, безумовно, заслуговують Ваші твори. Тішуся, що талант цінують і ще нагороджують в Україні.
Особисто мені подобається детектив «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру». Цікаві події розгортаються сторінками твору. Справжній українець Гриць Мамай, який насправді лише фальшивка і бабуся-нінзя, яка мріє завоювати світ та багато інших героїв розкажуть свою історію. Детектив цікавий своєю простотою, іронічними та абсурдними висловами, його мова близька і дорослим, і сучасним дітям. А це робить твір оригінальним з-поміж інших. Я ще не до кінця його дочитала, проте вже з нетерпінням чекаю розв’язки.
Лесю Анастасіївно, таких письменниць, як Ви, не вистачає сучасній українській літературі. Хочеться нарешті читати щось нове, свіже, не клішоване. Тому творіть! Бо Ваш талант неоціненний!
Щиро дякую!
Із повагою до Вас!
Відповідь: Жанр: пригодницька повість.
Тема: зображення приїзду Сергія і його близького приятеля Митька до бабусі з метою зібрання.
Основна думка:все таємне завжди стає явним, немає лиха без добра.
Пояснення: