На початку твору Толя постає вихованим та охайним хлопцем. Трохи боязким, але ввічливим. Боявся батьків і намагався їх слухати. Йому навіть спершу трохи починаєш співчувати. Але згодом розкривається темна сторона хлопця.
Насправді Толя підступний, брехливий, забуває про друзів. Перший раз зрадив Федька, коли не подав руку до своєму рятівникові, а відразу побіг геть, як тільки–но дістався берега. Другий раз він обмовив Федька, хоч чудово знав, що хлопець буде несправедливо покараний. Третій раз зрадив вже пам’ять друга.
Оповідання «Федько-халамидник» дуже сумне. І у трагічності подій є чимала вина Толика.
Кінь Шептало мав взаємопорозуміння зі своїм господарем Степаном. Степан любив, доглядав та розумів свого коня. Коли Степан підняв руку на Шептало це неабияк образило коня. Але під час прогулянки до Шептала надходили гарні спогади про Степана. Він зрозумів, що сумує за своїм господарем, яким би він не був. Кінь розуміє,що бути на волі це чудово, але ж все таки йому не вистачало Степана.
(Я вважаю, що так. Це моя думка.)