Питання, ким я хочу стати в майбутньому, з деяких пір хвилює й мене. І воно виявилося непростим. Часто чую його від батьків або просто знайомих, які прагнуть до мені у пошуках свого «я». Чого зазвичай хочуть люди? Зробити кар’єру, заробити багато грошей, досягти влади або слави…
Моїх амбіцій недостатньо для того, щоб мріяти, скажімо, про владу. Я ніколи не заздрив політикам. У них нелегке життя: потрібно поступатися своїми принципами на догоду вимогам соратників. Відомі політичні діячі не вільні. В їхньому житті оселився страх. Вони не можуть пройтися вулицями без охорони, боячись розплати за свої дії або бездіяльність. Настільки ж позбавлені свободи й публічні люди, які досягли популярності або слави. Важко жити під прицілом фотокамер, побоюватися за кожен невірний крок, що може стати надбанням натовпу.
Чи хочу я стати мільйонером? Про легкі гроші, звичайно ж, не може бути й мови. Батько казав якось, що власники таких багатств не вміють їх цінувати. Часто впадають у крайнощі, швидко спускаючи свої мільйони на непотрібні речі й розваги. І самі при цьому деградують, втрачаючи людське обличчя. Так, я хочу отримати освіту, знайти гідне заняття і своєю працею заробити кошти, достатні для безбідного життя моєї сім’ї. Але ким стати за професією — поки що не вирішив.
Квітучий яблуневий сад (опис)Колір яблуні! Колір ніжності весен їй, колір радості весняної, колір весен їй мрії. Іду по стежці, що змійкою в’ється між рідким чагарником. Вона веде мене в сад. У дивний, квітучий яблуневий сад. От він коштує, щасливий, богатый, розкішний! І легка прохолодь овіває його. Сад спалахнув пінною пожежею переді мною. Біло-рожеві маси квітів. Блакитне прозоре небо… Сад весь наповнений гулом бджіл. Після побачення з кожною квіточкою вони несуть із собою на лапках ніжний пилок і ароматний нектарПраворуч, на повороті до альтанки, яблуня схилилася, схожа на жінку в білій накидці, що махає мені білосніжною рукою. На корі дерев намиста роси переливаються на сонечку. А під деревами – свіжа зелень трав, посипана легкою заметіллю ніжно-рожевих, сніжно-білих пелюстківЦя довга алея веде мене до самого серця саду – у саму гущавину молодих квітучих яблунь. І отут уже губишся, що же з них прекрасніше? Але краса квітучих яблунь не вічна. І сад, начебто розуміючи це, за короткий час прагне показати вся своя пишнота: і звуки, і фарби, і заходиЗ вікна моєї кімнати я дивлюся на сад, і щастя прокидається із мною щоранку. Весь, весь білий! Після темної, непогожої осені й холодної зими знову ти молодий, повний щастя, ангели небесні не покинули тебе
Питання, ким я хочу стати в майбутньому, з деяких пір хвилює й мене. І воно виявилося непростим. Часто чую його від батьків або просто знайомих, які прагнуть до мені у пошуках свого «я». Чого зазвичай хочуть люди? Зробити кар’єру, заробити багато грошей, досягти влади або слави…
Моїх амбіцій недостатньо для того, щоб мріяти, скажімо, про владу. Я ніколи не заздрив політикам. У них нелегке життя: потрібно поступатися своїми принципами на догоду вимогам соратників. Відомі політичні діячі не вільні. В їхньому житті оселився страх. Вони не можуть пройтися вулицями без охорони, боячись розплати за свої дії або бездіяльність. Настільки ж позбавлені свободи й публічні люди, які досягли популярності або слави. Важко жити під прицілом фотокамер, побоюватися за кожен невірний крок, що може стати надбанням натовпу.
Чи хочу я стати мільйонером? Про легкі гроші, звичайно ж, не може бути й мови. Батько казав якось, що власники таких багатств не вміють їх цінувати. Часто впадають у крайнощі, швидко спускаючи свої мільйони на непотрібні речі й розваги. І самі при цьому деградують, втрачаючи людське обличчя. Так, я хочу отримати освіту, знайти гідне заняття і своєю працею заробити кошти, достатні для безбідного життя моєї сім’ї. Але ким стати за професією — поки що не вирішив.