1. хата , город, погрібник.
2. Дід Семен любить сонце
3. Розповіді діда Семена
4. Кашель діда
5.Сашко на городі у моркві
6. Прабаба Марусина та її вічні прокльони
7. Опис хати . Картина божого суду
8. Сприймання картини хлопцем
9. Прокаяння хлопця
10. Сашко у дідовій мапці сповідує гріхи
11. Спогади письменника про свого батька матір їх сварки, бійки
12.Смерть старших братів Лавріна, сергія, Василя і Івана
13. Василя Івана
14 . Портрет батька
15. смерть прабаби Марусини . Радість Сашка
16. Старців
17. Ставлення батька до старців
18. Весна. Повінь . Село . Загребелля плаває у воді
19. Пасха . Ппрохвія освячує пасхи
20. Спогади про своє село , що згоріло у війну
21. Косовиця. Сашко на Десні
22. Бійки на Косовиці
23. "Війна Фамільна" Передбачає погоду
24. Качка з каченятами
25. Лев на березі Десни
26.До школи . Учитель Леонтій Созонович Опанасенко
27.Ставлення письменника до свого минулого , вдячність цьому минулому
28.Гімн незаймані дівиці Десни.
думаю ви отметете как лутшое решение))
Гадаю максимальне навантаження у кожного своє, але мій максимум це мої можливості. Наприклад: якщо мені дано завдання і дано час за який я мушу його виконати, і з цим"завданням" я впоралась то виходить, що я досягла свій максимум. Також можна показати це на прикладі тої самої школи. Коли тобі задають домашню роботу, але ти не хочеш її виконувати то своє навантаження і свій максимум ти не побачив. Але якщо ти переступив через себе і написав домашню то ти будеш знати що таке максимальне навантаження, бо ти виконав його через "не хочу" P.s.Десь так..
Тарас Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.
Найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в минулому — батьківщина славного запорозького козацтва. Поет думає над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу славу козацьку, будити серця людей, адже «все гине, — Слава не поляже; Не поляже, а розкаже. Що діялось в світі. Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине…»
Вірш починається романтичною картиною природи із згадками про колишню Україну, яка протиставляється сучасній, коли країна
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить…
Шевченко називає Основ’яненка отаманом, батьком, орлом сизокрилим, сподіваючись, що до його авторитетного слова люди прислухаються.