Іван Франко-великикий поет свого народу.Його любов,віра і надія об'єднали тисячі,а сьогодні й більше сердець,всиляючи надію і віру в майбутнє країни.
Нелегкий був життєвий шлях Франка.Після смерті батька мати в друге вийшла заміж,вітчим допоміг здобути освіту.
Коли був студентом його в 1877 р було заарештовано і таких арештів було багато.
Твори Франка вийшли 20- та 50- то ними виданнями.І.Франко у своїх творах змальовує яскраві образи борців,геоблених та знедолених,але красивих у душевних переживаннях і мріях людей.
Я дуже люблю поезії Тараса Григоровича Шевченка. Звісно, вдома у нас є "Кобзар" і кілька збірок його віршів. Я люблю відкрити книгу Шевченка на будь-якому місті і почитати кілька віршів. Серед моїх улюблених шевченківських творів - "Катерина", "Наймичка" та "Гайдамаки". Крім того, я знаю багато його віршів напам'ять, навіть тих, що не задавали вчити в школі. Я давно помітив, що вірші Шевченка дуже добре запам'ятовуються.
Читаючи його твори, не можна не помітити, що Шевченко дуже любив рідну Україну і сподівався, що її майбутнє буде світлим і радісним. Він багато писав про тяжке життя селян, і коли я читаю ті вірші, я дуже їм співчуваю. Наприклад, мені дуже шкода, що в ті часи не всі діти могли піти до школи і були вимушені працювати, як хлопчик з вірша "Мені тринадцятий минало". Я вважаю, що, якщо б Шевченко побачив, як ми живемо тепер, він був би радий, що всі діти ходять до школи і вивчають його вірші.
Інститутка Марка Вовчка — перша українська реалістична повість
Повість Марка Вовчка "Інститутка" була першим великим твором, у якому показано антагонізм між кріпаками і кріпосниками, стихійний протест проти жорстокості та сваволі панства, засуджувалося кріпацтво як велике соціальне зло.
Розпочала письменниця роботу над повістю в Немирові на основ життя у панських маєтках. Змалювала вона повновладну поміщицю і повністю залежних від її волі кріпаків. Марко Вовчок правдиво показала їхнє життя, їхнє підневільне, безправне становище. "Сидимо було день при дні у дівочій та робимо", — розповідає Устина хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от по інших, чуємо". Описано в повісті знущання й наруги, яких зазнали кріпаки від панночки. Малюючи цей образ, Марко Вовчок зуміла показати своє ставлення до таких панночок. Щоб викликати презирство й ненависть читачів, автор показує непристойні вчинки панночки, добираючи відповідні мовні І засоби. Так, до слова "кричить" вона добирає синоніми "репече", "дзвякотить". Своїм твором засудила Марко Вовчок бездіяльність і слабодухість окремих панів-лібералів. Таким є полковий лікар. Спочатку він несміливо захищав своїх кріпаків, та дуже швидко відступився, сказавши: "Робитиму все так, як ти сама надумаєш". Кріпаки сподівалися, що він захистить їх від лютої дружини, але лікар виявився безвольним, не захотів сваритися з панночкою, не зміг осудити її за нелюдяні вчинки. Та центральними в повісті є образи селян-кріпаків, які виступають носіями моралі трудового народу. Вони чесні, роботящі, з почуттям власної гідності, вільнолюбні. їх глибоко обурює соціальна несправедливість. У дечому вони різні: Прокіп готовий до помсти щомиті, Назар єдиним позбутися кріпацької неволі вважає втечу від пана, Катря свій гнів виявляє відверто, а Устина, хоч і ненавидить панів, покірно зносить їхні знущання. Марко Вовчок основну увагу концентрує на діях і вчинках героїв. А всі дії, вчинки, прагнення й інтереси кріпаків підпорядковані боротьбі за визволення з-під кріпосницької залежності, чи, як говорить Устина, "...з пекла, з кормиги".
Объяснение: