11. Визначте, які вади суспільства та риси характеру людини засуджуються у вивчених гумористичних творах. Наведіть приклади. 12. Якою ви бачите гармонійну успішну особистість? Хто з героїв вивчених творів зміг би таким у житті? Доведіть свого думку.
1. Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених.
2. Спокій і затишок запанували в князівстві, и полудень став богом, якому хоч і молилися, проте жертву приносили зовсім маленьку, майже непомітну жертву, а в нагороду здобули нудьгу, котра, мов іржа меч, пороз’їдала душі люботинців, а що ті одвикли боронитися, запанувала вона безроздільно, викликаючи неймовірну лінь та розмореність.
3. Небавом затихло і з-за рогу вийшов старий чоловік, несучи оберемок дров.
4. Піде на жнива, було, вибере наймолодшу...
5. Дракон сидів у печері й дивився на лицарів, що гарцювали на конях, виблискуючи латами й зброєю.
1.выезжал дородный добрый молодец и к обеденке поспеть хотел он в стольный Киев-град. 2.у того ли города чернигова нагнано силушки черным-черно. ай побил он эту силу всю великую. 3. сидит соловей разбойник во сыром дубу. сидит соловей разбойник одихманьтев сын 4.ай тут старый казак илья муромец ему выбил право око с окосицею. мимо гнездышка повез да соловьиного. 5.Зовут-то мужика да деревеньщину во то гнеэдышко да соловьиное. да мужик то деревеньщина не слушался. 6.он приехал то во славный стольнай киев-град. говорил ему илья да таковы слова: Ты владмир княз да стольнокиевский! соловей разбойник на твоем дворе. 7.засвистал тут соловей да по соловьему. ай тут старый казак да илья муромец, он скорёшенько садился на добра коня. и он вез-то соловья да во чисто поле, и онему да буйну голову.
Відповідь:
1. Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених.
2. Спокій і затишок запанували в князівстві, и полудень став богом, якому хоч і молилися, проте жертву приносили зовсім маленьку, майже непомітну жертву, а в нагороду здобули нудьгу, котра, мов іржа меч, пороз’їдала душі люботинців, а що ті одвикли боронитися, запанувала вона безроздільно, викликаючи неймовірну лінь та розмореність.
3. Небавом затихло і з-за рогу вийшов старий чоловік, несучи оберемок дров.
4. Піде на жнива, було, вибере наймолодшу...
5. Дракон сидів у печері й дивився на лицарів, що гарцювали на конях, виблискуючи латами й зброєю.
Пояснення: