1.Де була розміщена студія Сью і Джонсі ?
а) у старому чудернацькому будинку з гостроверхим дахом XVIII століття;
б) у дворі двоповерхового будинку;
в) на горищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку.
2. У чому лікар вбачав шанс на одужання для Джонсі?
а) в бажанні мешкати в кращому будинку;
б) в бажанні жити;
в) в бажанні стати відомим художником.
3. Що малювала Сью, сидячи біля ліжка Джонсі?
а) ковбоя із штату Айдахо в елегантних штанях, з моноклем;
б) лицаря середньовічної Англії;
в) американського джентельмена в елегантному капелюсі.
4. Як рахувала Джонсі, дивлячись у вікно?
а) від одного до десяти;
б) в зворотному порядку;
в) через одну цифру.
5. Що росло біля глухої стіни цегляного будинку?
а) молодий клен з тоненькими гілочками;
б) старезний плющ, вузлуватий і підгнилий біля коріння;
в) старезний дуб з покрученим стовбуром.
6. Джонсі вирішила, що вона помре тоді, коли:
а) випаде перший сніг;
б) закінчиться холодний дощ з пронизливим вітром;
в) впаде останній листок.
7. Кого хотіла намалювати Сью із старого Бермана?
а) мудрого вченого;
б) відлюдька-золотошукача;
в) старого рибалку.
8. Скільки років чекало перших штрихів шедевра натягнуте чисте полотно у кімнаті Бермана?
а) двадцять років;
б) двадцять п'ять років;
в) двадцять два роки.
9. У якому одязі Берман позував для картини Сью?
а) у старій синій сорочці;
б) у старому потертому пальто;
в) у старій полатаній кофтині.
10. Що побачили дівчата на цегляній стіні будинку зранку після холодної дощової ночі?
а) мокру знесилену пташку;
б) один-єдиний темно-зелений з жовтизною листок плюща;
в) зламане гілля молодого дерева.
11. Що сказала Сью, коли і на наступний день листок плюща все ще залишався на стіні?
а) гріх — хотіти вмерти;
б) листок треба відірвати;
в) треба підв`язати гілки плюща.
12. Що стало шедевром Бермана?
а) зображення Неаполітанської затоки;
б) домальована картина «Мойсей»;
в) намальований листок плюща.
Народ України, переживши немало важких періодів в своїй історії, не втратив, мені здається, головного — віра в свої сили. Велика мудрість народу утілилася в його самоіронії ,в умінні беззлобно посміятися над собою, сусідом, друзями. Іще— в умінні терпіти, в одвічному прагненні мирно вирішувати спори, конфлікти, не вплутуватися в безглузді війни, коли є важливіші справи: ростити хліб і дітей, будувати нову хатину і давати дітям, що підросли, освіту, зводити храми і співати хвалу Всевишньому за кожен дарований день життя.
Ця мудрість народу дозволила Україні, одній з небагатьох країн колишнього Союзу, уникнути кривавих боєнь типу грузино-абхазького конфлікту або чеченської війни. А приводів для виникнення "гарячих точок" і в нас було немало. Тут головне — народ, його ментальність. Українці за своєю глибинною суттю народ мирний, осілий, такий, що любить свою землю, свою історію, своїх героїв. І в ім'я цієї любові готові терпляче вирішувати всі питання мирним шляхом. Якщо, звичайно, не почнеться відкрита агресія. Я пишаюся, що належу до великого українського народу, пишаюся своєю Батьківщиною, головне багатство якої — її люди.