Нареченого тітоньки Сніжани звали Валентин.
Объяснение:
У ранньому дитинстві в Шевченка виявився хист до малювання. Крейдою чи вуглинкою Тарас розмальовував стіни, лави, стіл, навіть долівку. Мріючи стати художником, хллпець навчався у трьох церковних малярів, але вони не виявили в нього здібностей. Вечорами, деколи й ночами, виконавши всю загадану роботу, Тарас нишком брав книжки з панської бібліотеки і перечитував, поринаючи у невідомі світи і забуваючи про своє гірке життя. Незабаром він і сам почав складати вірші. Переливати свої думки у слова було неабиякою втіхою для хлопця.
Відповідь:
він переживав, що Павлуша про нього забуде через Ганьку Гребенючку , а ще йому дуже хотілося помиритися остаточно зі своїм вірним друзякою
Пояснення:
цитата: А де ж це Павлуша? Щось довго його нема. А що, як побачив він свою Гребенючку і вилетів я йому з голови? Бо вона ж нещасна, потерпіла, її треба іти. І він її жаліє, і заспокоює, як тільки може. і забув він і думати про мене. І не прийде більше, і будемо ми з ним знов у сварці.
Від цієї думки так мені стало тоскно, що світ потьмарився. І така мене взяла злість на Гребенючку, що я аж зубами скреготнув. Ну, все ж вона, все ж лихе через неї! Ну, не прискіпуюсь я. Ну, через неї, точно ж! Ну, через кого ж я ще лежу, потерпаю, як не через ту капосну Гребенючку! Через кого ноги збувся, ворухнутися не можу? Через неї. Хотів же врятувати для неї собаку якусь, щоб радість їй була. Коробочку, бач, ювелірну з коштовностями нагледів. Бодай би згоріла та коробочка, і та шафа клята, і та хата вся разом з Гребенючкою!..
