У притчі Григорія Сковороди «Вбогий жайворонок» зображені образи птахів, які поводяться дуже схоже із людьми. На початку притчі відбувається діалог між тетерваком Салаконом і жайворонком Сабашем. Салакон тільки що закінчив свою бурхливу трапезу з мисливської сітки, похвалився цим перед Сабашем, запросив його пообідати разом з ним і навіть почав виводити філософію з такої своєї поведінки. Філософія ця полягала в тому, що необхідно брати від життя все, що тільки можна, в тому числі і їжу із мисливської сітки. Жайворонок відмовився брати участь в обіді і сказав, що він готовий харчуватися лише тим, що сам знайшов і заробив. На цьому птахи розлетілися і Сабаш залишив Салакона, полетівши по своїх справах.
Пізніше Сабаш повертався через ті ж місця і зустрів дятла на ім’я Немес. Дятел розповів про те, як став свідком кривавої бійні – тетервак Салакон і його брати занадто захопилися поїданням їжі з мисливської сітки, за що деякі з них постраждали – вони були спіймані і вбиті мисливцем, сам же Салакон все-таки врятувався і полетів оплакувати свої гріхи. Сабаш не став розповідати Немесу про свою попередню розмову із Салаконом і відправився додому.
Прибувши додому, Сабаш поділився новинами зі своїми близькими і членами родини. Один з присутніх за столом, а саме навчений досвідом дядько Сабаша, проаналізував ситуацію з Салаконом та іншими тетерваками. Він сказав, що зазвичай до таких неприємностей призводить нездатність майбутніх жертв помислити всю складність ситуації, що склалася, і правильно оцінити ризики. Відбувається це через надзвичайне бажання незаслуженої та незаробленої наживи.
Саме в заключних словах притчі дядька Сабаша і розкривається основна думка притчі Григорія Сковороди «Вбогий жайворонок». Незважаючи на те, що жайворонок дійсно показав себе вбогим і відмовився від спільної трапези з тетерваками частково через власний страх, він у результаті і вижив. Цілком зрозуміло, що в притчі образи птахів використовуються тільки лише для опису людей і реального життя. У той час як деякі живуть своєю працею і не купуються на можливість отримати легку, але незаслужену наживу, інші, такі як тетервак Салакон, намагаються взяти від життя все і в пориві реалізації своїх бажань не помічають тих небезпек, якими повниться життя. Все це повинно показати читачеві, що життя звичайної стриманої людини набагато надійніше, ніж життя зухвалого й запеклого гравця, який рано чи пізно заграється, а пізніше сильно пошкодує про свою зухвалість.
Відповідь:
Готувала щось подібне для іншого завдання. Може щось пригодиться
Товариші: «задавка», «халамидро», «босявка», «зараза», «скажений», «молодець, так молодець»,
батьки Федька: мати: «сибіряка», «мужиченя», «мурло репане», «нещастячко», «ирод», «люципер», «идоляка», «падлюка»; батько: «сучий сину», «паршивець»
Люди на березі : «паршивець», «одурілий хлопець», «сучий син», «халамидро », «пробийголова», «шибеник», «ловкий хлопчак», «одчаяний хлопець», «чортове хлопча», «зайдиголова».
Батько Толі і Толя: «паршивець», Толя - «мурля погане»
Пояснення:
Засоби творення комічного у гуморесці:
1.Уживання наукових, військових та політичних термінів для зображення щоденної роботи та побутових подій.
2.Поєднання ділового та художнього стилів (змішування стилів).
3.Уживання фразеологізмів у прямому, а не переносному значенні.
4.Іронія, прихована насмішка.
5.Парадокси – несумісні поняття, що виключають або протирічать одне одному.
6.Використання народної етимології, лайливих висловів.
7.Зображення комічних ситуацій, подій.
8.Використання жартівливих народних приказок і прислів’їв, порівнянь.
9.У назві гуморески “Моя автобіографія” використано тавтологію.
Объяснение: