Оповідання “Приблуда” С. Васильченко написав 1925 року. Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку. Адже у 20-х роках XX ст. Васильченко був завідувачем дитячого будинку. Васильченко у оповіданні хотів аоказати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання. Умови життя в дитячому будинку вкрай складні – діти по троє сплять на одному ліжку, немає одягу, немає їжі, «хліба ні кришки». Діти знали, що за зовнішньою непривітність, сердитістю, постійною буркотливістю Параски Калістратівни (так звали завідувачку) криється чуле й добре серце. Вона цілий день клопочеться й свариться то з інспектором, то з дітьми, бо ледве дає собі раду, чим нагодувати, у що вдягнути та взути силу-силенну дітвори, яку закинули в дитячий будинок Безпритульність, розруха, голоднеча за перши революційних років.)
Объяснение:
Стоит явор над водой, в воду наклонился;
На казака пригодонька - казак приуныл.
НЕ клонись, явороньку, еще ты зелененький;
Не печалься, казаку, еще же ты молоденький!
Не рад ясень клониться, вода корень моет!
Не рад казак сокрушаться, так сердце ноет!
Ой приехал из Украины казак молоденький, -
Орехово сиделечко, еще и конь вороненький.
Ой поехал на чужбину и там и погиб,
Свою родную Украину навеки покинул.
Велел себе насыпать высокий курган,
Велел себе посадить красную калину: -
Будут птички прилетать, калинка есть,
Будут мне приносить с Украиной вести!
Не помнит (російською) ⇒ не пам'ятає (українською мовою)