маруся чурай була легендарною піснескладальницєю, мала великий талант. її творчисть стала справжнім надбанням усього українського народу. вона створила пісні, які народ буде співати десятиліттями або й століттями.
майже всі її пісні служили для підняття духу козаків. зараз вони теж напрямовують нас на подвиги заради своєї вітчизни - рідної української землі. всі її пісні - неповторні, безсмертні. але біографічних фактів про марусю чурай майже не зберіглося. час укриває славетні імена пилом забуття, знищує документи попередніх епох.
ми маємо безліч народних пісень, багато з яких написала саме маруся чурай. про це мало хто знає.
з кожним роком ми втрачаємо якісь свідчення про марусю чурай. але пісні її авторства ніколи не забудуться, а будуть існувати. нехай і під назвою "народних".
є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
є тисячі ланів, але один лиш мій.
і що мені робить, коли малий зажинок
судилося почать на ниві нерясній?
чи викинути серп і йти байдикувати,
чи долю проклясти за лютий недорід
і до сусід пристать наймитувати
за пару постолів і шкварку на обід?
коли б я міг забуть убоге рідне поле,
за шмат ції землі мені б усе
до того ж і стерня ніколи ніг не коле
тим, хто взува холуйські постоли.
та мушу я іти на рідне поле босим,
і мучити себе й ледачого серпа,
і падати з утоми на покоси,
і спать, обнявши власного снопа.
бо нива — ця моя! тут я почну зажинок,
бо кращий урожай не жде мене ніде,
бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
мене на ниву батьківську
Объяснение:
Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозуміла, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.
Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору як справжньої людини, тому ми сприймаємо вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Сашко зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитися із полону. Коли розуміє, що тварина майже втратила зір, то, не роздумуючи, втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям.
У творі зображено протистояння добра і зла , втілення людської доброти й бережливого ставлення до хижих тварин в образах хлопчиків Сашка та Андрія, беззахисність живої природи перед жорстоким світом людей.
Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті, та те що добро завжди перемагає зло.