Мәңгілік ел болашағы
Ата-бабамыздың сонау жылдан бері армандағаны еліміздің жерін аман
сақтап қалу. Салт-дәстүрімізді құрметтеп, кейінгі ұрпаққа мұра етіп қалдыру
болған. Қазіргі аға буын өкілдері бар күшімізді біріктіріп, бір-бірімізбен тату
өмір сүрсек қана еліміздің болашағы зор екендігін айтып жүр.
Кейінгі буын жастар да, оқушылар да «Мәңгілік ел» бағдарламасы арқылы
еліміздің тілін, дәстүрімізді сақтап қалуға болатын іс-шараларды өткізіп-ақ
жүр. Болашақта менің елім қазіргі ауырлықты жеңіп шыққан мықты ел
болатынына мен сенімдімін.
Майже всі знають про трагедію на Атомній електростанції на Прип'яті. І кожен напевно знає які втрати вона нам принесла. Скільки скалічених долей вона принесла.
Трагедія ця була давно, а зараз починається новий Чорнобиль не в Припяті, а в нас у душах. Цей Чорнобиль теж може скалічити нас але тепер не наше тіло а душу. Духовний Чорнобиль це коли люди почали ставитися черство до всього . Люди почали замикатися в собі стали менш відкритими, почали ставати як зона відчуження. Вони несуть у собі негатив.
Цей чорнобиль ми можемо зараз спинити якщо станемо добрішими, і відновимо бувалу щирість, станемо більш відкритими одне до одного. У цьому нема нічого складного, тоді чому ми ще його не спинили?
Рахіра. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». "Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м'яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки!"(Михайло говорить Саві)
Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земляІвоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
Анна. «Вона була убога, тому й не мала для них ніякої вартості. Не мала ні землі, ні грошей».