Доброта – це позитивна якість, якою повинен володіти кожна людина на планеті земля. добра людина завжди надасть тому, хто її потребує. в голод люди ділилися останнім шматком хліба. люди кров, щоб хворим у важку хвилину; діляться дахом з залишилися без житла. ось це справжня доброта. нещодавно в японії стався сильний землетрус і цунамі, що постраждали тясячи людей. багато країн відразу ж відгукнулися на їхню біду, в тому числі і росія. відправляли в японії рятувальні загони, медикаменти, продукти, одяг. недарма народна мудрість говорить: «доброта врятує світ» . люди здавна вважали, що добро – це одна з важливих якостей. навіть у народних казках добро перемагає зло. ласкаво може замінити подарунок на свято, хворому швидше подолати хворобу, підняти настрій сумний момент. в даний час все менше і менше людей, які мають добротою. все більше байдужих, егоїстичних. людина байдуже ставиться до проблем і бід інших людей. адже всі зайняті своїми справами, своїми турботами. телефони, комп'ютери замінили людське спілкування. техніка зробила людину залежною. дійсно, сьогодні, у вік, коли машини виконують сотні операцій і замінюють десятки людей, постає як першочергова проблема душевної теплоти. тому необхідно частіше замислюватися над цим, бо треба бути добрішими один до одного, слухати, відчувати душі інших, не проходити повз людей, що кличуть на . погано, коли люди, прагнучи до власного благополуччя, забувають про те, що існують, живуть вони в цьому світі не одні, що кругом теж люди, про яких треба думати, з якими необхідно рахуватися. а. п. чехів говорив: "поспішайте робити добро".
«Життя прожити — не поле перейти», — каже народна мудрість. Чому? Бо «життя є страждання», якщо вірити Гаутамі.
Здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. Хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. А що краще? Важко сказати.Немає людини, життя якої складається абсолютно щасливо. Чому? Бо в житті завжди є труднощі. Через них має пройти кожен. Якщо ж людина ніколи не зазнавала ніяких проблем, вона перестає бути людиною. Йдучи життєвим шляхом, ми весь час вчимося. Це навчання неможливо пройти теоретично, його пізнають лише на власній практиці.
Життя здається складним, через те що ми не бажаємо сприймати його таким, яким воно є. Людина часто буває незадоволена своїм життям, заздрячи іншим, адже завжди є хтось красивіший, багатший, успішніший, щасливіший за неї. Але це тільки на перший погляд, тому що абсолютно у кожного є свої негаразди, свої «скелети у шафі». Якщо замислитися глибше, то розумієш, що так само завжди є хтось набагато нещасніший за тебе, і твої проблеми порівняно з його горем — дрібниці. Тому треба радіти просто тому, що ти живеш, насолоджуватися кожним прожитим днем, адже час спливає дуже швидко.
Люди завжди прагнуть прожити свій вік так, як вони мріють. Мрії — це чудово, але десь існує межа, за якою мрій бути не може. Адже людина має мріяти про те. чого вона може колись досягти. Інакше мрії розбиваються, а на серці залишається тільки біль.
Люди часто обирають у житті легші шляхи. Але чи завжди вони є кращими? Навряд чи. Коли ховаєшся від труднощів, уникаєш справжнього, повноцінного життя. Чому? Бо якщо воно повне — то і радістю, і горем.Життя може здаватися страшним, жорстоким, якщо не розуміти його. То що ж робити? Завжди боятися чи приймати його таким, яким воно було; є і буде? Мабуть, друге. Але ще є третє. Це — смерть. Та не будемо розмовляти на цю тему.
Людське життя важке не лише через фізичну працю, а й через працю душевну. Без останньої людина перестає бути людиною. Багато хто в гонитві за матеріальними благами забуває, що найважливіше в житті — душевний спокій. А його має тільки той, хто присвятив себе іншим людям.
Гаутама був правий, коли сказав: «Життя є страждання». Щоб позбутися цього страждання, кожен має шукати свій шлях. Але слід пам'ятати, що шлях у людини тільки один. Якщо вона втратить його — втратить і себе.
