Twas brillig, і slithy toves
Зробили і навертають у вабе:
Всі мімси були борогови,
І моме ратгби виїжджають
Остерігайтеся Джаббервока, мій син!
Щелепи, що кусаються, кігті, що ловлять!
Остерігайтеся птаха Jubjub, і уникайте
Фрумiйний бандернч!
Він взяв у руку свій меч ворпал:
Довгий час він шукав ворога,
Так відпочивав він на дереві Тумтум
І стояв деякий час у думці.
І, як у всьому думці, він стояв,
Jabberwock, з очима полум'я,
Скріпившись по дереву,
І бурчали, як прийшли!
Один два! Один два! І через, і через
Vorpal леза поїхала snicker-snack!
Він залишив його мертвим і з головою
Він пішов назад.
Чи ти зарізав Яббервока?
Підійдіть до мого озброєння!
Frabjous день! Каллох! Callay!
Він жартував у своїй радості.
Twas brillig, і slithy toves
Зробили і навертають у вабе:
Всі мімси були борогови,
І моме ратгби виїжджають.
Іванець Брюховецький
"Васюта хоче собіі гетьманства і не слухає Сомка-гетьмана, а запорожці собі гетьманом Брюховецького зовуть.
Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу. Бувало, проживаєш у гетьманському дворі, то й чуєш: «Коханий Іванець! Іванець, друже мій єдиний'» — озветься до його під веселий час, за чаркою. «Держись, Юру,— каже, бувало, синові,— держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі: він тебе не ошукає». От Юрусь і державсь його ради, і вже було, що скаже Іванець, те й свято. Мабуть, нечистий напутив його. Почав гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь не зміг держатись на гетьманстві да пішов у ченці, так Іванець, маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє. А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм: «Іван Мартинович! Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть...
Запорожці так собі його вподобали, що зозвали раду, да й бух Іванця кошовим. Тепер уже він Іван Мартинович Брюховецький. Ні на що славне Запорожжє, коли такі гетьмани настали!"
Объяснение:
Ой у лу́зі черво́на кали́на