будь-яка часова епоха має своїх героїв і невдах. сучасна україна примітна тим, що найбільш успішні люди і ті, хто гідний особливої поваги й уваги, зазвичай позбавлені тут таких почестей, які є у справжніх негідників і навіть злочинців. проте, звичайні люди, як, наприклад, я, завжди можуть виділити по-справжньому успішних людей, які домоглися свого успіху не обманом і злочинними діями, а дійсною корисною діяльністю для суспільства. у нашій сучасній україні такі люди є.
я вважаю, що одним з найбільш помітних і успішних таких людей є святослав вакарчук. навряд чи є в україні така ж відома і популярна рок-група, як «океан ельзи», вокалістом цього музичного колективу й є святослав вакарчук. думається, що завдяки творчій діяльності цієї групи і особливо її вокаліста рок став настільки популярний в україні . крім того, варто зауважити, що композиції групи виконуються рідною для її членів українською мовою, що послужило приємним додатковим фактором для популяризації української мови. група «океан ельзи» кілька разів змінювала свій склад: змінився клавішник і басист, але це зовсім не зменшило її популярність, адже головною людиною та її лідером весь час залишався саме святослав вакарчук. популярність «океану ельзи» не обмежилася однією лише україною. група користується суттєвою популярністю в країнах пострадянського простору, регулярно буває в цих країнах з тривалими гастролями. не є чужим колектив святослава вакарчука і для західноєвропейської сцени.
але успіх святослава вакарчука полягає не тільки в його музичній діяльності. у всі часи для україни вкрай важлива була громадська діяльність її провідних особистостей. у той час як багато хто з музикантів, інших людей творчості завжди займали зручну позицію, погоджувалися з чинною владою, якою б вона не була, святослав вакарчук ніколи не йшов на угоду зі своєю совістю. він не боявся висловлюватися на користь звичайних людей, на боці яких була справедливість і чесність. саме завдяки цьому він став популярний як громадський діяч і отримав повагу мільйонів українців.
при визначенні найбільш успішного сучасника необхідно використовувати не лише примітивні критерії успішності з точки зору зароблених грошей або висоти професіоналізму. необхідно також враховувати і внесок у розвиток суспільного життя, отриману повагу з боку людей, совісність і справедливість. усім цим критеріям повною мірою відповідає український музикант і громадський діяч святослав вакарчук.
будь-яка часова епоха має своїх героїв і невдах. сучасна україна примітна тим, що найбільш успішні люди і ті, хто гідний особливої поваги й уваги, зазвичай позбавлені тут таких почестей, які є у справжніх негідників і навіть злочинців. проте, звичайні люди, як, наприклад, я, завжди можуть виділити по-справжньому успішних людей, які домоглися свого успіху не обманом і злочинними діями, а дійсною корисною діяльністю для суспільства. у нашій сучасній україні такі люди є.
я вважаю, що одним з найбільш помітних і успішних таких людей є святослав вакарчук. навряд чи є в україні така ж відома і популярна рок-група, як «океан ельзи», вокалістом цього музичного колективу й є святослав вакарчук. думається, що завдяки творчій діяльності цієї групи і особливо її вокаліста рок став настільки популярний в україні . крім того, варто зауважити, що композиції групи виконуються рідною для її членів українською мовою, що послужило приємним додатковим фактором для популяризації української мови. група «океан ельзи» кілька разів змінювала свій склад: змінився клавішник і басист, але це зовсім не зменшило її популярність, адже головною людиною та її лідером весь час залишався саме святослав вакарчук. популярність «океану ельзи» не обмежилася однією лише україною. група користується суттєвою популярністю в країнах пострадянського простору, регулярно буває в цих країнах з тривалими гастролями. не є чужим колектив святослава вакарчука і для західноєвропейської сцени.
але успіх святослава вакарчука полягає не тільки в його музичній діяльності. у всі часи для україни вкрай важлива була громадська діяльність її провідних особистостей. у той час як багато хто з музикантів, інших людей творчості завжди займали зручну позицію, погоджувалися з чинною владою, якою б вона не була, святослав вакарчук ніколи не йшов на угоду зі своєю совістю. він не боявся висловлюватися на користь звичайних людей, на боці яких була справедливість і чесність. саме завдяки цьому він став популярний як громадський діяч і отримав повагу мільйонів українців.
при визначенні найбільш успішного сучасника необхідно використовувати не лише примітивні критерії успішності з точки зору зароблених грошей або висоти професіоналізму. необхідно також враховувати і внесок у розвиток суспільного життя, отриману повагу з боку людей, совісність і справедливість. усім цим критеріям повною мірою відповідає український музикант і громадський діяч святослав вакарчук.
Якщо це тобы до то ось цитатна характеристика Сави і Михайла
Сава:
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.
Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!
Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра...
Михайло:
І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.
Сава про нього так казав:"Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!..".